Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Жіночий рух

Жіночий рух — соціальні рухи (від перших, що виникли у XVIII ст. до сучасних) за політичну, соціальну, культурну рівність жінок з чоловіками. Фактично Ж. р. бере свій початок від Великої французької революції (у 1791 р. була складена перша «Декларація прав жінки і громадянки»). Після революції 1848 року в США, Великобританії, а потім і в Німеччині головним мобілізуючим мотивом Ж. р. була боротьба за активне і пасивне виборче право. Пізніше Ж. р. розколовся на буржуазний і пролетарсько-соціалістичний, але боротьба за виборчі права була і залишається головною метою Ж. р. У країнах, де існували й існують авторитарні режими, Ж. р. або йде на спад, або деформується. Після Другої світової війни Ж. р. у багатьох країнах, особливо високо-індустріально розвинених, спричинив формування соціального руху, що дістав назву «фемінізм». Останнім часом найбільш радикальне крило феміністичного руху стверджує, що суспільство і сім'я, мовляв, є засобом обмеження, пригноблення жінки, серйозною перешкодою для розвитку її творчих сил, реалізації суспільно-політичного потенціалу. Ідеологи радикального фемінізму причину дискримінації жінки в суспільстві вбачають у поділі жінок і чоловіків на біологічні класи, в основі чого лежить репродуктивна функція жінки. Аби подолати цю дискримінацію, вони пропонують визнати всю сексуальну сферу сферою політики. Існують також і менш радикальні концепції фемінізму, зокрема так званого культурного фемінізму, основою якого є вимога створити особливу «жіночу» культуру, або концепції «гуманістичного фемінізму», що виключають насилля між людьми взагалі.

Политология: Словарь-справочник / М. А. Василик, М. С. Вершинин и др. — М., 2000; Про становище сімей в Україні: Державна доповідь за підсумками 2000 року. — К., 2001; Український соціум: соціологічні дослідження та моніторинг соціальної політики (соціологія, політика, педагогіка, економіка). — 1(4). — 2002.

М. Головатий