Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Ідеал

Ідеал — за гносеологічною та соціальними функціями — це специфічний тип мети, який визначається інтересами держав, націй, класів, верств, партій або окремими суспільствознавцями (як правило, утопічний ідеал). Це синтез часткових ідеалів (економічного, політичного, морального, правового тощо), коли у системній формі створюється спосіб досконалого суспільного життя.

І. виникає внаслідок невдоволеності певних верств населення існуючим суспільним ладом і позиціонується у просторі та часі. Перші утопії (Платона, Т. Мора, Т. Кампанелли) розташовувалися на загиблому материку, невідомому острові. Часовими координатами І. є минуле або майбутнє. В античності і в середні віки І. вбачали в минулому (золотий вік, рай). Золотий вік має повернутися і в майбутньому, але не в чистому вигляді, а поряд з пеклом. Рішуча зміна уявлень про І., переорієнтація тільки на майбутнє відбувається в Новий час — період розвитку капіталізму і теорії прогресу як його відображення. Ідеальний стан суспільства такий, у якому усунуто негативні риси реального суспільного буття, немає суперечностей між людьми, насамперед класових: гноблення, експлуатації людини людиною, майнової нерівності, виникає суспільство братерства, свободи, рівності людей. Зміст І. — цілком позитивний, виконує певну світоглядну функцію. І. реалізується частково, тією мірою, як це уможливлює природа людини, суспільства. В ідеалі людина здатна на більше, ніж насправді. Бо людина — двоїста і суперечлива істота, носій добра і зла, позитивного і негативного. А в І. наявні лише позитивні риси, добро. Тому реалізація І. відбувається лише частково, завжди певним чином деформується під впливом реальних негативних рис людини. Якщо ж його неможливо реалізувати, то це — утопія. Розбіжність між ними буває різною, аж до зречення. Тоді І. — цілком утопічний. У Європі Нового часу існувало два типи І. — капіталізму та соціалізму. Капіталізм здійснився у розвинених країнах. Спроба ж побудувати соціалізм поряд з капіталізмом виявилася утопією. Проте подальший розвиток самого капіталізму шляхом соціально-демократичних реформ став реальним втіленням основних рис соціалістичних ідей. В історії феномену І. вирізняють два етапи: «розквіт ідеалу» та «занепад». Так, у XX ст. відбувається зміна у співвідношенні капіталістичного і соціалістичного І., що зумовлено впливом трьох факторів: 1) розвинені країни реалізували І. наскільки це можливо зробити на Землі, тому в них великі І. відсутні; 2) у «відсталих» країнах немає підстав для сподівань, отже і для І.; 3) для повного втілення І. потрібне уявлення про межі прогресу або регресу. «Перехідні країни» коливаються між бажанням реалізувати ідеали розвинених країн і обмеженими можливостями наздоганяючої модернізації. І тут можливий шлях до фундаменталізму, який скерований у минуле.

На основі суспільного І. формуються ідеали соціальних груп, верств, особистостей, які можуть досить суттєво відрізнятися від І., визначеного суспільством і закріпленого в конституції країни.

Г. Дашутін