Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Ільїн Іван Олександрович

Ільїн Іван Олександрович (1883-1954) — російський мислитель, політолог, правник, теоретик релігії і культури, публіцист. Після закінчення Московського університету викладав у ньому, був репресований, засуджений до смертної кари, в 1922 р. — висланий з радянської Росії. Жив і викладав у Берліні, Лондоні, редагував журнал «Русский колокол». У 1938 р. гестапо наклало арешт на всі його друковані праці, заборонило публічно виступати. Він переїхав до Цюриха, де й помер. Найвідоміші з багатьох праць І.: «Поняття права і сили», «Духовний сенс війни», «Про суть правосвідомості», «Шляхи духовного оновлення», триптих «Я вдивляюся в життя», «Про монархію» та ін. Сформулював своє бачення суті та особливостей правової держави, революції і нового справедливого соціального ладу. Вважав, що «кожен правлячий устрій повинен удосконалювати закони за законами», тобто поліпшувати порядок, не порушуючи його. В роки революції І. виступав як захисник принципів академічних свобод, не виправдовуючи застосування примусу і сили, допускав їх лише у чітко зумовлених обставинах, коли решта засобів фактично вже вичерпана. І. гостро поставив питання моральності використання державної влади для припинення соціального та морального зла. Розуміючи необхідність ліквідації царизму, все ж вихід із ситуації вбачав у духовному оновленні російського суспільства, очікуючи, що новий світ повернеться до традицій Сократа і Аристотеля. Вихідними пунктами суспільного оновлення за І. має бути християнство, сім'я. І. розглядав монархію як ідеальний тип правової держави.

Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник. — Львів, 1997.

М. Головатий