Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Контркультура

Контркультура — поняття, що використовується для позначення соціокультурних установок, які протистоять фундаментальним принципам, що панують у конкретній культурі. Часто поняття «К.» ототожнюють з молодіжною субкультурою 60-х років, субкультурою певної лівоекстремістської спрямованості, що почала формуватися на початку 60-х років серед західноєвропейської та північноамериканської молоді. Така культура претендувала на новизну, характеризувалася критичним ставленням дітей, молоді до «культури батьків». Значною мірою К. називають культурні явища, що певною мірою протистоять офіційній культурі, але не є цілковито негативним, ворожим явищем — з часом воно може ставати культурою. Теоретики К. (Г. Маркузе, Ж. П. Сартр, Т. Роззак) критикували існуючу (офіційну) культуру, вважаючи, що вона обмежує волю, свободу, індивідуальність особистості, руйнує таку індивідуальність, вони намагалися «підірвати» культуру зсередини за допомогою іншої музики, танців, тілесного контакту тощо. У такому протистоянні «офіційної» культури і К. вони вважали за необхідне розвивати вільну дію людини аж до порушення нею громадського порядку. К. має багато яскравих проявів, як-от: «рок-культура», яка справді є особливим видом культури, суспільним явищем. К. часто претендує на унікальність, всеохопність, універсальність як реакція на дії, прояви, кризу традиційної культури в певні переломні історичні періоди в житті людства.

Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. аналіз / Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко M. — К., 2002; Історія світової культури. — 2-ге вид. — К., 1999; Кумиры западной поп- и рок-музыки. — К., 1994; Корінний M. M., Шевченко В. Ф. Короткий енциклопедичний словник з культури. — К., 2003.

М. Головатий