Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005
Мореллі
Мореллі (Morelly) — представник французького утопічного комунізму XVIII ст., абат. Свої погляди ґрунтовно виклав у праці «Базиліада» (1753) і трактаті «Кодекс природи, або Дійсний дух її законів» (1755, вийшло анонімно). Свої уявлення про комуністичне суспільство М. викладав у формі законодавчих проектів. Він сформулював три «основні і священні» закони, з виданням яких, на його думку, має розпочатися перебудова суспільства. Перший з них скасовує приватну власність як джерело соціального зла. Другий забезпечує усім громадянам право на працю і гарантує отримання від суспільства коштів, достатніх для достойного існування. Третій зобов'язує кожного громадянина займатися суспільно корисною працею згідно зі своїми силами, обдаруванням і віком. М. вважав, що комунізму буде досягнуто не в окремих невеликих суспільствах, а в масштабі цілої країни з централізованим обліком і розподілом праці та її продукту. Такій державі нема чого вести загарбницькі війни, у неї відсутні грабіжницькі інстинкти. Майже невідомий сучасникам М. справив значний вплив на формування поглядів Г. Бабефа, а також французьких утопічних соціалістів першої половини XIX ст.
Морелли. Кодекс природы, или Истинный дух законов. — М.; Л., 1923; 1956; Волгин В. П. Революционно-демократическая идеология и утопический социализм во Франции XVIII века. — М., 1989; Волгин В. П. Французский утопический коммунизм. — М., 1979; Волгин В. П. Коммунистическая теория Морелли // Морелли. Кодекс природы, или Истинный дух её законов. — M.; П., 1956; Капто А. С. Энциклопедия мира. — М., 2002.
А. Кудряченко
Перша публікація: 01/01/2005
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.