Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005


Наумкіна Світлана Михайлівна

Наумкіна Світлана Михайлівна (нар. 1953, м. Сальськ Ростовської обл.) — доктор політичних наук, професор. Закінчила у 1976 р. Ростовський педагогічний інститут, факультет іноземних мов, відділення англійської мови, історії та права. З 1976 р. живе і працює в м. Одесі. У 1976-1984 рр. викладала англійську мову і суспільствознавство в середній школі. У 1984-1986 р. навчалась в аспірантурі Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. У 1986 р. достроково захистила кандидатську дисертацію з проблем соціальної філософії. З 1986 р. — викладач Одеського державного педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського (зараз — Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського). У 1996 р. захистила докторську дисертацію на тему «Соціально-політична ефективність управлінської діяльності (теоретико-методологічний аспект)» в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. В 1999 р. отримала звання професора й очолила кафедру політичних наук Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського.

З 1999 р.— член — кореспондент, а з 2002 р. — академік Української академії політичних наук.

Нагороджена знаком «Відмінник освіти України».

Викладає курси і спецкурси: «Загальна політологія», «Зарубіжна сучасна політологія», «Основи демократії» та ін.

Має понад 200 наукових публікацій, серед них 3 монографії. Коло наукових інтересів — ефективність управлінської діяльності, політична еліта як суб'єкт суспільних перетворень, «хвилі» демократизації та їх наслідки тощо.

В. Горбатенко





Перша публікація: 01/01/2005

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.