Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005


Опортунізм

Опортунізм (фр. opportunisme, від лат. opportunus — зручний, вигідний) — політика угодовства, пристосування, ухилення від різкого протистояння; конформізм, безпринципність, співробітництво з ідейним противником. Термін «О.» широко використовувався в ідейних спорах між комуністами і соціал-демократами наприкінці XIX і у XX ст. Він особливо активно застосовувався для оціночних характеристик політики та лінії поведінки ідейних противників марксизму — ленінізму, спрямованої на ревізію догматично витлумачених теоретичних основ цього вчення. Представниками правого О., зокрема, вважалися Е. Бернштейн, К. Каутський, діячі 2-го Інтернаціоналу, російські меншовики як відступники від революційності у бік реформізму. До лівого О. зараховували троцькізм з його орієнтаціями на культ глобального насилля, гіперреволюційність, «світову пролетарську революцію» та інші різновиди так званого «лівого екстремізму».

Починаючи з 70-х років XX ст., разом із втратою гостроти протистояння між комуністами й соціал-демократами, О. як визначальна характеристика діяльності певних політичних сил та їх ідеологічних орієнтацій поступово втратив своє початкове значення.

Ленин В. И. Против ревизионизма: Сб. — М., 1958; Ленин В. И. Против догматизма, сектанства и «левого» оппортунизма: Сб. — М., 1964; Программные документы борьбы за мир, демократию и социализм. — М., 1961; Фостер У. 3. История трех Интернационалов. — М., 1959; За сплоченность международного коммунистического движения: Док. и материалы. — 2-е изд. — М., 1964; Очерк теории социализма. — М., 1989.

В. Горбатенко





Перша публікація: 01/01/2005

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.