Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Паблік рилейшнз

Паблік рилейшнз (від англ. public relations — відносини з публікою) — 1) мистецтво й наука аналізу тенденцій, передбачення їх наслідків, надання рекомендацій керівництву організацій і здійснення програм дій в інтересах організацій і громадськості; 2) функція управління, що сприяє налагодженню або підтримці взаємовигідних зв'язків між організацією і громадськістю, від якої залежить її успіх або невдача (С. Каптліб, А. Сентер, Г. Брум); 3) діяльність різноманітних урядових та інших організацій задля досягнення взаєморозуміння з громадськістю. Вперше офіційний вислів вжив президент США Т. Джефферсон, коли в 1807 p. у чернетці свого «Сьомого звернення до Конгресу» вписав паблік рилейшнз замість «стан думки». Мета П. p.: — встановлення двостороннього спілкування для виявлення загальних уявлень або спільних інтересів і досягнення взаєморозуміння, що ґрунтується на знанні і широкій інформованості; створення атмосфери довіри. П. р. є однією з важливих частин державної управлінської діяльності і покликані забезпечити відповідні контакти між людьми, тобто розширити канали, можливості спілкування, забезпечити широкий обмін інформацією.

Паблік рилейшнз займається розробкою сучасних комунікативних технологій, тобто спеціальних механізмів для спілкування, обміну думками і взаєморозуміння. Вважають, що загалом П. р. виконує три основні функції (В. Королько): 1) контроль думки і поведінки громадськості з метою задоволення потреб і інтересів передусім організації, від імені якої здійснюються акції П. p.; 2) реагування на громадськість (тобто організація враховує події, проблеми або поведінку інших і у відповідний спосіб реагує на них); 3) досягнення взаємовигідних відносин між усіма пов'язаними з організацією групами громадськості шляхом сприяння плідній взаємодії з ними.

Политологический словарь: В 2 ч. — M,, 1994; Королько В. Г. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник /А. 3. Москаленко, Я. В. Губерський, В. Ф. Іванов. — К., 1994; Почепцов Г. Паблик рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением. — М., 1998; Ненов И. Г., Соколов В. Н. Четвертая власть. — Одесса, 1997; Бебик В. М., Сидоренко О. І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. — К., 1996; PR у державних організаціях: Матеріали наук.-практ. семінару / В. В. Басапюков, В. М. Бебик, С. В. Куніцин та ін.; За заг. ред. В. М. Бебика, С. В. Куніцина. — К„ 2003.

М. Головатий