Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Маблі Габріель Бонно Де

(14 березня 1709 - 23 квітня 1785 рр.)

Французький філософ, історик і дипломат.

Габріель Бонно де Маблі народився 14 березня 1709 р. у місті Греноблі.

Отримав освіту в єзуїтському колежі Ліона та Паризькій духовній семінарії Сен-Сюльпіс. Відмовившись від кар'єри церковника, повернувся до Гренобля, де до поч. 40-х рр. XVIII ст. займався самоосвітою.

У період 1742 - 1746 рр. Г. Б. де Маблі — секретар міністерства закордонних справ у Парижі. Решту свого життя присвятив науковій діяльності.

Науковий і філософський доробок Маблі:

Маблі залишив по собі значну дослідницьку спадщину з історії Давньої Греції і Давнього Риму, Франції, Польщі, європейського права, мистецтва, філософії, історії, моралі тощо.

Основні праці Маблі: «Публічне право Європи, що ґрунтується на договорах, починаючи з Вестфальського миру до наших днів» (1748).; «Принципи переговорів» (1757).; «Про права та обов'язки громадянина» (1758).; «Сумніви, запропоновані філософам-економістам з приводу природного і необхідного порядку політичних суспільств» (1768).; «Про законодавство, або принципи законів» (1776).; «Про вивчення історії» (1778).; «Про спосіб писати історію» (1783).; «Зауваження про уряд і закони американських штатів» (1784).; «Принципи моралі» (1784) та інші.

Ідейні погляди Маблі:

На думку Маблі основним завданням суспільства є приборкання зла шляхом вгамування пристрастей та охорона природних прав людини. Найголовнішими з цих прав він вважав право на розум, свободу, щастя, гідність і рівність.

За Маблі саме для оборони природ, прав на основі договору люди створили державу і політичну владу. Встановлення гуманного владування, призначення правителів, здатних домогтися панування щастя у суспільстві, — не лише право, а й природний обов'язок громадян, оскільки саме добрі громадяни, а не багаті врожаї становлять щастя суспільства.

На відміну від попередників, зокрема Ж.-Ж. Руссо, Маблі доводив, що суспільного договору, за яким народ повністю передав би свої права правителям, ніколи не було.

І якщо ці правителі діють не в інтересах суспільства, то посягають на природні права, і народ як єдине джерело верховної влади має право влаштувати опір деспотам і скинути їх. Революції, на думку Маблі, не лише можливі, але й бажані, як і громадянські війни, оскільки оздоровлюють суспільство.

Маблі взагалі вимагав скасування спадкової влади, перебудови суспільства на демократичних засадах. Право на проголошення війни він вважав справою виключно всієї нації, а не окремих посадових осіб. Багато уваги філософ присвятив проблемі соціальної рівності. На його думку, нерівність несе нещастя суспільству, породжує у ньому ненависть, її спричиняють політики і закони. Природа не створювала ні рабів, ані панів, ні привілейованих, ані пригнічених. Першопричина нерівності — приватна власність.

Ідеал Маблі — поміркованість і стриманість, рівність у потребах і споживанні. Багатства і пишноти, на його думку, нівечать людину, суперечать її природній меті, як він писав: «при них любов до слави, до батьківщини, свободи і законів поступається місцем принизливому інтересу».

Шлях до відродження природної рівності людей Маблі вбачав в усуспільненні майна та у вдосконаленнізаконодавства. Спільність майна, за мислителем, створить «героїв праці», приведе до побудови держави, в якій одні громадяни не будуть тупішати від злиднів, а інші — від розкошів.

Маблі був упевнений, що чим менше індивіди займатимуться власними багатствами, тим більше вони цікавитимуться загальним благом. Його мрія — збудувати республіку на невідомому острові, «над яким розпростерте чисте небо і по якому тече корисна для здоров'я вода.., республіку, де всі багаті, всі бідні, всі рівні, всі вільні, всі брати і де першим законом була б заборона володіти власністю».

Головним завданням законодавця Маблі вважав відновлення природних прав і свобод громадян, на ґрунті яких вони стануть щасливими; нові закони повинні не примножувати прибутки, а зменшувати потреби, приборкувати та викорінювати честолюбство. Посад, особи у державі, за вченням Маблі, матимуть такі ж самі потреби, як і всі її громадяни. За своїми ідеями та сутністю вчення Маблі належить до утопічного комунізму.

Джерела:

Мироненко О. М. Права і свободи людини у творах французьких просвітителів і утопістів XVIII ст., К., 1995; Волгин В. П. Развитие общественной мысли во Франции. — М., 1977.; Герье В. И. Мабли, Габриель Бонно // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890 - 1907.; Искюль С. Н. Габриель Бонно де Мабли и его исторические труды / В сб. Мабли Г. Избранные произведения. М.-Л.: изд-во АН СССР. 1950.; Мабли Габриель Бонно де / Макаровский А. А. // Ломбард — Мезитол. — М.: Советская энциклопедия, 1974. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] гл. ред. А. М. Прохоров; 1969 - 1978, т. 15).; Полянский Ф. Я. Уравнительный коммунизм Мелье, Морелли и Мабли // Всемирная история экономической мысли: В 6 томах / Гл. ред. В. Н. Черковец. — М.: Мысль, 1987. — Т. I. От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической жизни. — С. 518. - 606 с.