Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Машеров Петро Миронович (1918-1980)

Білоруський радянський партійний діяч.

Член ВКП(б) з березня 1943 р. Перший секретар ЦК Компартії Білорусі з 1965 р., кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 1966 р.

Герой Радянського Союзу (15.8.1944 р.), Герой Соціалістичної Праці (1978).

Народився у бідній білоруській селянській родині Машеро Мирона Васильовича і Дарини Петрівни.

З вісьмох дітей у родині Машерових вижили п'ятеро: Павло (генерал, керував політвідділом штабу Білоруського військового округу), Матрона, Петро, Ольга (лікар-ендокринолог, працювала у Гродненському медичному інституті), Надія.

У 1934 р. вступив на педробфак Вітебського педінституту. З 1935 р. студент фізико-математичного факультету Вітебського педагогічного інституту імені С. М. Кірова, який закінчив у 1939 р. За розподілом у 1939 - 1941 рр. працював учителем математики й фізики у середній школі райцентру Россони Вітебської області.

За часів німецько-радянської війни з перших днів доброволець у лавах Червоної Армії. Потрапив в оточення, у серпні 1941 р. втік з полону. Під прізвиськом Дубняк — один з організаторів та керівників партизанського руху Білорусі.

У серпні 1941 р. організував та очолив підпілля у Россонах. З квітня 1942 р. був командиром партизанського загону імені Миколи Щорса. Його загін у серпні 1942 р. здійснив крупну операцію — підрив мосту через річку Дрісса на залізниці Вітебськ — Рига.

З березня 1943 р. комісар партизанської бригади імені К. К. Рокоссовського.

З вересня 1943 р. займав пост першого секретаря Вілейського підпільного обкому ЛКСМ Білорусі. У 1944 р. отримав звання Героя Радянського Союзу.

Після звільнення Білорусі — з липня 1944 р. працював першим секретарем Молодеченського, Мінського обкомів ЛКСМБ.

З липня 1946 р. став секретарем, а з жовтня 1947 р. — першим секретарем ЦК ЛКСМ Білорусі.

У липні 1954 р. обраний другим секретарем Мінського обкому партії, а у серпні 1955 р. — першим секретарем Брестського обкому Компартії Білорусі. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 3 - 5-го та 7 - 10-го скликань.

З 1959 року — секретар, з 1962 р. — другий секретар, а з березня 1965 р — перший секретар ЦК КП Білорусі (за рекомендацією попередника Кирила Мазурова, який уходив на підвищення). У 1978 р. йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Загинув 4 жовтня 1980 р. в автомобільній катастрофі на трасі Москва — Мінськ поблизу повороту на птахофабрику міста Смолевичі: на шляху його кортежу, який супроводжувала ДАІ, несподівано виїхав автосамоскид, завантажений картоплею (ГАЗ-САЗ-53Б експериментальної бази Жодіно). У народі ходили численні чутки про причетність найближчого оточення генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва до цієї трагедії (ніби з метою прибрати популярного кандидата на пост генсека), однак достовірних свідчень цьому так і не знайшлось.

Катастрофу не вважає випадковою і В'ячеслав Кебич, перший прем'єр-міністр незалежної Білорусі.

Дружина Поліна Андріївна (уроджена Галанова, уродженка Шкловського району, пом. 23 лютого 2002 р.), 2 дочки — Наталія та Олена.

Джерела:

Андрій Довнар-Запольський. У Машерова були французькі пращури? // Комсомольська правда. — Вип. 21.2. 2008.; Прем'єр-міністр Білорусі у 1990 - 1994 рр. В'ячеслав КЕБИЧ: Аварія, в якій загинув Машеров, не була випадковою.; Глава держави прийняв рішення про перейменування низки вулиць Мінська // Офіційний інтернет-портал Президента Республіки Білорусь.; Ювілейний марафон пам'яті Петра Машерова пройде 4 жовтня у Сєнненському районі.; Машеров, П. М. Избранные речи и статьи / П. М. Машеров. — Минск : Беларусь, 1982. — 606 с.