Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Мертон Роберт Кінг

Американський соціолог і політолог, один з засновників школи структурно-функціонального аналізу.

Народився 4 липня 1910 року у Філадельфії, у родині єврейських емігрантів з Російської імперії соціалістичних поглядів. Освіту одержав у Темпльському і Гарвардському університетах. Там же в Гарварді захистив докторську дисертацію й почав викладацьку діяльність. У науковій автобіографії Мертон відзначає, що на його погляди дуже вплинули Сорокін, Парсонс, а особливо Лазарсфельд, що розробляв проблематику методології застосування соціальних й емпіричних наук у соціологічних дослідженнях. Мертон створив парадигму структурного функціоналізму, що була орієнтована на стандарти емпіричних досліджень. За допомогою цієї парадигми він обґрунтував конкретні теорії — соціальної структури й аномії, науки, бюрократії. Ця парадигма орієнтована на теорії середнього рівня. В 1957 році Мертона обрали президентом Американської соціологічної асоціації. Мертон автор більше 10 книг. Ще стільки ж вийшли під його редакцією. Помер Мертон в 2003 році.

Роберта Мертона можна вважати одним із засновників теорії структурного функціоналізму. За допомогою названої теорії йому вдалося обґрунтувати всі свої наступні погляди в галузі аномії та соціальної структури. Великий вплив на Мертона справив Е.Дюркгейм та його теорія соціальної аномії. Також, Мертон зазнав великого впливу від творчості П. Сорокіна та Пауля Феликса Лазарсфельда. У своїй теорії структурного фунціоналізму Мертон виділяє два основних поняття, а саме: «дисфункція» та «функція». Мертон визначає дисфункцію як спостережувані наслідки, через які послаблюється пристосування даної системи до навколишнього середовища та її саморегуляція. Значення функції він визначає навпаки, вона допомагає даному середовищу пристосуватися до навколишнього середовища та допомагає саморегуляції цього середовища. Також, Мертон поділяє функції на явні та латентні. Він зазначає, що першорядним значенням для соціології має вивчення латентних функцій і дисфункцій.

Мертон визначає теорію соціальної аномії як соціологічну теорію причин злочинності у сучасному суспільстві. У своїй книзі «Соціальна структура та аномія» автор розглядає аномію як стан нормативної невизначеності, який виникає з таких неузгодженостей у соціальній структурі, коли різні її сегменти пред'являють нормативні вимоги до індивіда та котрі не можуть одночасно задовольнятися. Мертон виділив п'ять реакцій на аномію:

1) підпорядкування (емоційне прийняття цілей та засобів);

2) інновація (прийняття цілей при відкиданні інституційно пропонованих засобів);

3) ритуалізм (емоційне прийняття коштів при відмові від цілей);

4) ретретизм (емоційне відкидання схвалюваних цілей і засобів);

5) заколот (повна відмова від старих цілей і засобів і спроба замінити їх новими);

Окремим випадком інноваційного пристосування до аномії, характерним для сучасного американського суспільства, є «незаконне пристосування», тобто прийняття цінності грошового успіху і вибір незаконних (культурно не схвалюваних, але технічно ефективних) засобів її досягнення, визначається неможливістю досягти цієї мети законними засобами.

Для спостереження і вивчення функцій Р. Мертон запропонував методологічний інструмент, який називається «теорії середнього радіуса дії». Ці теорії були покликані категоріально оформити сполучний міст між конкретними дослідженнями і загальною соціологічною теорією. Теорія принципово використовується для внутрішньої організації емпіричних досліджень. Вона виступає посередником між загальними теоріями соціальних систем, що занадто віддалені від особливих проявів класів тих чи інших типів соціальної поведінки, для того щоб «пояснювати те, що підлягає спостереженню, і давати деталізовані, упорядковані характеристики особливостей, що взагалі неузагальнені». Саме тут, на середньому рівні, як підкреслює Р.Мертон, соціологія виконує свою основну роль у суспільстві. Теорії середнього рівня, зрозуміло, містять абстрактні поняття, але вони досить тісно пов'язані з спостерігаються даними, щоб їх можна було ввести в твердження, що допускають емпіричну перевірку.

Джерела:

Політичний словник. Головна редакція УРЕ. Київ. 1976.; Українська радянська енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — Київ, 1977.; Політологічний енциклопедичний словник. — К., Генеза. — 1997. — 400 с.; Політологічний словник. / За ред. М.Ф.Головатого та О.В.Антонця. — К.: МАУП. 2005. — 792 с.; Політичні портрети Новітньої доби. Книга І — Північна Америка. — Навчальний посібник / Укладачі: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.Г. Лисенко., В.В.Сокирська, — Умань.: ПП Жовтий О.О., 2012. — 798 с.