Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Мільтіад

Мільтіад, син Кімона, у 524 р. до н. е. був архонтом в Афінах, а потім (біля 518 р. до н. е.) правителем, у статусі тирана, Херсонесом Фракійським, як спадкоємець дядька, Мільтіада Старшого та брата Стесагора. Був одружений на дочці фракійського вождя Олора, від шлюбу з якою народився син Кімон. Молоді роки провів у місті Херсонесі, оскільки його предки втекли від переслідувань тиранії Пісистрата.

Супроводжував Дарія Гістаспа у поході на скіфів і був разом з іншими греками залишений охороняти побудований персами міст на річці Дунай; коли про Дарія довго не було ніяких вістей, Мільтіад запропонував зламати міст і, відрізавши таким чином повернення персам, дарувати свободу іонійським грекам, але припущення це зустріло відсіч з боку Гістієя Мілетського, а також інших тиранів, які розуміли, що, нелюбимі народом, вони тримаються лише під персидським впливом.

Під час повстання іонійських греків Мільтіаду вдалося приєднати острів Лемнос до Афін. Коли повстання потерпіло поразку, Мільтіад з великою небезпекою повернувся у 494 до н. е. до Афін, причому син його Метіох потрапив в полон до ворогів. В Афінах він був звинувачений в тому, що став тираном у Фракії; але він виправдався вказівкою на добробут Херсонеса, якого той досяг, завдяки Мільтіадові. Суд врахував і ту обставину, що Мільтіад завоював о.Лемнос і подарував його співвітчизникам.

Коли персидське військо під проводом Датіса і Артаферна почало наближатися до меж Аттики, Мільтіад був вибраний у число 10 стратегів для майбутньої війни. Знайомий з персидською тактикою і зустрівши підтримку своїм планам у полемарха Каллімаха, правителів міста Ксантипа (сина Перикла) і Аристида (сина Лісимаха), Мільтіад переконав військову раду Афін дати битву персам у відкритому полі. Отримавши, завдяки добровільній поступливості решти стратегів, головне керівництво над військом, Мільтіад скористався всіма вигодами місце розташування, зайняв вичікувальну позицію і чекав спартанців, які обіцяли допомогу, але у зв'язку з святом Аполлона, затримувалися до появи повного місяця. Не було згоди щодо плану дій і серед командувачів афінською армією.

У критичній ситуації Мільтіад звертається з патріотичною промовою до воїнів: «Або ми накладемо на Афіни гніт рабства, або зміцнимо свободу». Полководець посилює фланги до 8 рядів у глибину, залишивши у центрі лише 2 ряди, рішучи натиском приголомшив ворога і отримав над ним блискучу перемогу (12 вересня 490 р. до н. е.) при Марафоні. Афіняни захопили 7 кораблів, за даними Геродота — загинуло 192 гопліти, у т. ч. полемарх Каллімах, стратег Стесилай та інші знатні афіняни. їх імена були занесені на пам'ятну стелю, встановлену на братській могилі.

Після перемоги афінський воїн Філіппід приніс у Афіни радісну звістку про перемогу. «Радуйтеся афіняни — ми перемогли!» — сказав він і впав мертвим. Перед битвою він збігав через гірський перевал у Спарту, щоб просити у союзників допомоги. Подолавши за два дні 200 км, кращий афінський бігун, не відпочивши (є версія, що він був поранений), побіг у Афіни. На пам'ять про цей історичний епізод, згідно рішення олімпійського комітету, на Олімпійських іграх встановили марафонську дистанцію 42 кілометри 195 метри — відстань від місця Марафонської битви до афінської агори.

Афіняни присвятили героям Марафонської битви дві епітафії, в одній із них, сказано:

Була у цих бійців невгасима мужність у серці.

Протистояли ворогам біля марафонських воріт,

Так захищали Афіни, б'ючись за місто і славу,

Щоб повернути назад могутню силу ворогів.

Особливої слави заслужив Мільтіад. Йому спорудили постамент на полі бою, статую було поставлено у Пританеї, народних зборах, поряд з статуями Гармонія і Аристогітона. Перемога мала величезне моральне значення, бо сталася тоді, коли ряд грецьких міст готові були стати підвладними Персії. Та і у самих Афінах було неспокійно і готувалася зрада і зміна влади. Тому, у свідомості наступних поколінь Марафонська битва залишилася у памяті народній як перемога еллінської свободи над східним деспотизмом.

З «Опису Еллади» Павсаній, у другому столітті нашої ери, даючи характеристику славним подіям Марафонської апопеї, зауважив, що у битві разом з вільними громадянами Афінської держави, брали участь і раби. «Тоді вперше, в історії грецького полісу, раби билися з еллінами», — писав Павсаній. У 489 р. до н. е. афіняни здійснили похід проти островів, що відпали від них і були на боці персів під час війни. У цьому поході Мільтіад брав досить активну участь. Під його керівництвом афіняни взяли в облогу острів Парос, але блокада закінчилася невдачею. Сам Мільтіад був поранений і, побоюючись наближення персидського флоту, повернувся до Афін, не досягнувши вагомих результатів. Вороги знову звинуватили його перед народом, цього разу у зловживанні загальною довірою і в обмані народу. Він був засуджений до штрафу у 50 талантів і, оскільки не зміг сплатити таку суму, був кинутий до боргової в'язниці, де і помер, вірогідно, від отриманих при облозі Пароса ран ( є версія, що його отруїли). Пізніше, його син Кімон, виплатив батьківський штраф. І лише у 60-ті роки У ст.. до н. е. його славне ім'я було реабілітоване і повернуте до контексту характеристики знаменних історичних подій. Фідій виготовив його статую для святилища у Дельфах, де була викарбована надпись: «той, хто переміг персів на полі Марафону, пішов у небуття, не отримавши вдячності громадян і батьківщини».

Джерела:

Балух В.О. Історія античної цивілізації. — Т.1. Стародавня Греція: Підручник. — Чернівці: 2007 — 656 с.; Політичні портрети Стародавнього світу. Кн. І. — Антична Греція.: навч. посібник / укл.: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.С. Шачковська. — Умань: ПП Жовтий О.О., 2011. — 635 с.