Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Мобуту Сесе Секо Куку Нгбенду Ва За Бан Га

Президент Демократичної Республіки Конго (у 1971 р. перейменована у Республіку Заїр) у 1965 - 1997 рр. Маршал (1982).

Головнокомандувач збройними силами Демократичної Республіки Конго Мобуту прийшов до влади 24 листопада 1965 р. у результаті військового перевороту, встановив диктаторський режим і однопартійну систему у країні. Період правління Мобуту характеризується вкрай низьким рівнем життя населення, корупцією і клептократією.

У зовнішній політиці проводив у період холодної війни прозахідний курс, користуючись насамперед підтримкою США і Бельгії.

«Класичний африканськи й диктатор»

Жозеф-Дезіре Мобуту народився у місті Лісала у Бельгійському Конго. Етнічно Мобуту належав до народу нгбанді. Дитиною його усиновив кухар бельгійських місіонерів, і Мобуту отримав можливість вчитися в місіонерській школі.

Мобуту отримав християнське католицьке освіту у Леопольдвіль. Сім років (1949 - 1956) служив у бельгійських колоніальних військах, після звільнення влаштувався на роботу журналістом у леопольдвільской щоденній газеті «L'Avenir». Приблизно в цей же час Мобуту познайомився з Патрісом Лумумбою і став членом національно-визвольного Конголезького Національного Руху.

30 червня 1960 р. був сформований перший в історії уряд Демократичної Республіки Конго, яке очолив Лумумба (президентом країни став Жозеф Касавубу). Мобуту був спочатку призначений держсекретарем, потім у тому ж році отримав звання полковника і посаду начальника генштабу конголезької армії.

14 вересня 1960 р. відбувся військовий переворот, який інспірував президент Касавубу. Мобуту був один з організаторів перевороту і отримав за це посаду головнокомандувача збройними силами.

У 1961 р. Лумумба і його соратники були заарештовані спільниками Мобуту і депортовані у літаку до Моїз Чомбе у Катангу, де були поміщені у лісову хатину. Після жорстоких катувань вони були вбиті.

У країні почалася інтенсивна боротьба за владу між кількома претендентами. 29 жовтня 1965 р. президент ДРК (Демократичної Республіки Конго) Жозеф Касавубу оголосив про усунення Моїз Чомбе з поста прем'єр-міністра, але його спроба створити свій уряд була зірвана парламентом, вирішальний вплив на який отримали військові. В умовах, що склалися ні Касавубу, ні Чомбе вже не володіли повнотою влади. Парламент, що втратив будь-яку самостійність, оголосив (24 листопада 1965 р.) про відсторонення від влади президента Касавубу і передав всю повноту влади головнокомандувачу збройними силами генералу Мобуту, призначивши його президентом країни. Ж. Касавубу, М. Чомбе, Ж. ілео, С. Адула були включені до складу консультативного Державної ради.

У травні 1967 р. Мобуту створив нову політичну партію — Народний рух революції, а у травні 1970 р. у конституцію країни була внесена поправка про встановлення однопартійної системи.

У червні 1967 р. була прийнята нова конституція Конго, відповідно до якої країна була перетворена з федеративного на унітарну державу (число провінцій було скорочено з 21 до 8) і встановлена президентська форма правління.

Мобуту домігся контролю над економікою, націоналізувавши найбільші підприємства країни, у тому числі компанію з видобутку міді «Юньон Міньері дю О-Катанга» (Union Miniere du Haut Katanga). У 1967 р. Мобуту придушив заколот опозиції, у 1970 р. — переобрався на пост президента, будучи єдиним кандидатом на виборах.

27 жовтня 1971 р. Демократична Республіка Конго була перейменована у Республіку Заїр. Столицю Леопольдвіль Мобуту перейменував в Кіншаса. Були прийняті новий прапор і герб. На наступний рік була проголошена кампанія «справжнього заїрської націоналізму». Жителям країни було наказано називати дітей споконвічними африканськими іменами, а священикам під страхом тюремного ув'язнення було заборонено хрестити дітей під християнськими іменами.

Глава держави сам подав приклад і у 1972 р. змінив своє ім'я на Мобуту Сесе Секо Куку Нгбенду ва за Банга, що у перекладі означає «Могутній воїн, завдяки твердості і залізної волі йде від перемоги до перемоги, спалюючи все на своєму шляху».

Жителям країни було заборонено носити піджаки, європейські сорочки і краватки, а порушників доводилося платити чималий штраф. Рекомендувалося одягатися в АБАКА — особливого крою сюртуки на зразок френчів (при цьому їх назва «абак» було скороченням французького гасла «Геть костюм!» — Фр. A bas le costume!). Запам'ятовується деталлю костюма самого президента стала шапочка з леопардової шкури (хутро леопарда традиційно носили тільки вожді).

Авторитаризм

На початку свого правління Мобуту почав цілеспрямовано знищувати політичних опонентів.

У 1966 р. відразу кілька видних політичних діячів, включаючи колишнього голови уряду Еваріста Кімба і ще трьох колишніх міністрів, були повішені. На відміну від деяких інших диктаторів, Мобуту не соромився публічних страт, так, за згаданою вище стратою спостерігала 50 000 чоловік. У 1968 р. колишній міністр освіти в уряді Лумумби П'єр Мулеле повернувся в Заїр з еміграції в обмін на обіцянку про помилування. Однак після прибуття Мулеле був убитий солдатами Мобуту.

Згодом Мобуту поміняв тактику і замість фізичного усунення опонентів став застосовувати підкуп.

Протягом усього правління Мобуту йому доводилося неодноразово придушувати заколоти і повстання, причому в цьому йому часто допомагали з-за кордону. Приміром, у 1977 р. військову допомогу надала Франція, у 1978 р., коли заїрський війська ледь не зазнали поразки, — Бельгія, Франція і Китай.

Міжнародне співтовариство неодноразово робило спроби лібералізувати політичну систему Заїру, але ці спроби провалювалися через опір з боку Мобуту і його оточення.

У 1980 р. група депутатів заїрської парламенту вийшла зі складу Народного Руху Революції і у 1982 р., незважаючи на заборону на політичні об'єднання, заснувала опозиційну партію — Союз за демократію і соціальний прогрес.

У 1990 р. Мобуту оголосив про відновлення багатопартійної системи.

Однак, відчувши, що втрачає владу, у 1992 р. він скасував рішення Незалежної національної конференції про позбавлення президента влади, а у 1993 р. провів репресії своїх опонентів.

Культ особистості

Як і багато інших диктаторів, Мобуту був при житті зведений практично в статус напівбога. Його називали «батьком народу», «рятівником нації». Його портрети висіли у більшості громадських установ; члени парламенту і уряду носили значки з портретом президента. У заставці вечірніх новин Мобуту кожен день з'являвся сидить на небесах. На всіх банкнотах також був зображений президент.

На честь Мобуту було перейменовано озеро Альберт (1973), з XIX ст. носила ім'я чоловіка королеви Вікторії.

Лише частина акваторії цього озера належала Заїру; в Уганді користувалися колишньою назвою, проте в СРСР перейменування було визнано, і на всіх картах і у довідниках значилося озеро Мобуту-Сесе-Секо. Після повалення Мобуту (1997) було відновлено колишню назву.

Економіка і соціальна політика

Правління Мобуту було уражене корупцією. Процвітало хабарництво і казнокрадство (один з дипломатів використовував в особистих цілях навіть посольство Заїру в Японії). У самого президента було кілька палаців в Кіншасі та інших містах країни, цілий автопарк «мерседесів» і особистий капітал в швейцарських банках, який до 1984 р. становив приблизно 5 млрд. Доларів (на той момент ця сума була порівнянна із зовнішнім боргом країни).

Все це призвело до того, що економічна і соціальна інфраструктура країни була майже повністю зруйнована. Заробітна плата затримувалася на місяці, кількість безробітних і голодних досягало небувалих розмірів, на високому рівні перебувала інфляція. Єдиною професією, яка гарантувала стабільно високий заробіток, була професія військового: армія була опорою режиму.

У 1975 р. у Заїрі почалася економічна криза, у 1989 р. вибухнув дефолт: держава виявилася не у змозі обслуговувати зовнішній борг. При Мобуту були введені соціальну допомогу багатодітним сім'ям, інвалідам і т. д., але через високу інфляцію ці допомоги швидко знецінювалися.

Зовнішня політика

Під час холодної війни Мобуту проводив прозахідну зовнішню політику, зокрема, підтримуючи антикомуністичних повстанців Анголи. На словах Мобуту проголошував себе продовжувачем справи Лумумби. Він встановив хороші відносини з США, які активно витісняли з країни бельгійські корпорації.

З країн Африки Мобуту ворогував з Замбією і з Лівією (після того, як її очолив Муаммар Каддафі), і підтримував добрі стосунки з Марокко.

При Мобуту формально Заїр не входив у політичні і військові блоки і був членом руху неприєднання. Офіційно одним з принципів заїрської націоналізму було гасло: «Ні вправо, ні вліво, а тільки рух у власному напрямку». Після закінчення холодної війни відносини між Заїр і США зіпсувалися, і Мобуту навіть був оголошений у Сполучених Штатах персоною нон грата.

У 1975 р. у столиці Кіншаса проходила XII Генеральна асамблея Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Радянська делегація зустрічалася з президентом Мобуту.

Повалення Мобуту

У середині 1990-х рр. у Руанді відбувався геноцид проти етнічної меншини тутсі, і кілька сот тисяч тутсі бігли у Заїр. Мобуту відправив у східні райони країни урядові війська, щоб вигнати звідти біженців, а заодно і народність тутсі (у 1996 р. цьому народу було наказано покинути країну). Незадоволені режимом Мобуту скористалися конфліктом з тутсі, і об'єдналися з ними в антиурядовий Альянс Демократичних Сил за Звільнення Конго, який очолив колишній сепаратист і правитель самопроголошеного прокитайські держави у провінції Південна Ківу Лоран Кабіла. У жовтні 1996 р. тутсі і альянс Кабіли за підтримки Бурунді, Уганди і Руанди, в якій у ході громадянської війни меншість тутсі знову повернулося до влади, підняли повстання проти режиму Мобуту.

Урядові війська нічого не змогли протиставити повстанцям, і у травні 1997 р. війська опозиції увійшли до Кіншаси. Мобуту втік з країни, знову перейменованої у Демократичну Республіку Конго.

Мобуту відмовили у наданні політичного притулку у Франції і Того. Колишній диктатор зміг залишитися лише у Марокко. 7 вересня 1997 р. Мобуту Сесе Секо помер від раку у Рабаті. Похований на християнському кладовищі Рабату неподалік від російських поховань.

Сім'я: Мобуту був одружений двічі. Його перша дружина Марія-Антуанетта Мобуту померла від серцевої недостатності у 1977 р. У 1980 р. диктатор одружився вдруге, його дружиною стала Бобі Ладава. У Мобуту було шість дітей: четверо синів від першого шлюбу (Нива, Конга, Конгулу і Манда) померли, син і дочка від другої дружини. Син диктатора від другого шлюбу Нзанга Мобуту висунув свою кандидатуру на президентських виборах у ДР Конго у 2006 р. Дочка Якпуа проживає у Бельгії.

Джерела:

Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний словник. / За ред. М.Ф.Головатого та О.В.Антонця. — К.: МАУП. 2005.