Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Націонал-соціалізм

НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІЗМ (нім. Nationalsozialismus, скорочено — нацизм нім. Nazismus — політична ідеологія, яка була політичною доктриною керівництва Німеччини (у часи Третього рейху), а також у деяких інших країнах.

На думку політичних пропагандистів у деяких країнах націонал-соціалізм має багато спільного із фашизмом, і комуністами, зазвичай, класифікується як один з його різновидів. Термін «фашизм» використовується для позначення широкого спектру політичних рухів, що існували у різних країнах, тоді як термін «націонал-соціалізм» застосовують найчастіше у зв'язку з політикою, ідеологією Націонал-соціалістичної партії Німеччини та Третім рейхом.

Націонал-соціалізм у Німеччині заснований на теоріях расової ієрархії і соціального дарвінізму. Німецькі народи (яких відносили до так званої нордичної раси) зображалися як втілення кавказьких «арійців» і «вища раса». На противагу як капіталізму, так і комунізму він був спрямований на подолання соціальних відмінностей, з усіма частинами однорідного суспільства, що прагнуть до національної єдності і традиціоналізму. Ідеологи німецького націонал-соціалізму вважали історичні території германських племен як додаткові землі для розширення держави.

Одна із спроб теоретичного обгрунтування побудови «національного соціалізму» була зроблена ще у 1915 р. російським політичним діячем В. Ульяновим: на противагу теоретичним настановам засновників комунізму К. Маркса та Ф. Енгельса він обгрунтовував можливість «перемоги соціалізму» «в одній, окремо взятій, капіталістичній країні».

Термін «націонал-соціалізм» виник із спроб створити націоналістичне перевизначення «соціалізму» у ролі альтернативи інтернаціонального марксистського соціалізму і капіталізму вільного ринку. Нацисти у Німеччині прагнули досягти цієї «людської спільноти» (нім. Volksgemeinschaft) з метою об'єднання всіх німців як національних товаришів, у той же час без урахування тих, хто вважався чужинцем суспільства чи був представником іншої раси (нім. Fremdvolkische). Націонал-соціалізм відхиляв марксистську концепцію класової боротьби, ідеї класової рівності і міжнародної солідарності, і прагнув захистити приватну власність і бізнес.

Партія німецьких націонал-соціалістів заснована як паннімецька націоналістична й антисемітська Німецька робітнича партія 5 січня 1919 р. На початку 1920 рр. Адольф Гітлер взяв на себе управління організацією, перейменованою у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини (нім. Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei; NSDAP, рос. НСДАП). Програма партії, прийнята у 1920 р., закликала до єдиної Великої Німеччини, позбавлення громадянства євреїв (осіб єврейського походження), у той же час підтримуючи земельну реформу і націоналізацію деяких галузей промисловості. У Mein Kampf, написаній А. Гітлером у 1924 р. в ув'язненні, він виклав антисемітизм і антикомунізм у центрі своєї політичної філософії, а також презирство до парламентської демократії і віру у право Німеччини на територіальну експансію.

У 1933 р. за підтримки консервативніших еліт Гітлер став канцлером Німеччини і нацисти поступово створили однопартійну державу, в якій євреї, політичні опоненти та інші «небажані» елементи були маргіналізовані, у кінці з кількома мільйонами ув'язнених і вбитих. Гітлер очистив партію від найсоціальніших та економічно радикальних угруповань в середині 1934 р. у «Ніч довгих ножів», а після смерті президента Гінденбурга політична влада була зосереджена у руках фюрера («вождя»).

Місце у політичному спектрі

Учені ототожнюють нацизм на практиці як одну з форм ультраправої політики. Ультраправі теми нацизму включають аргументи, що окремі люди мають право домінувати над іншими, і суспільство повинне за допомогою чистки позбавлятися від нижчих верств. Адольф Гітлер та інші прихильники офіційно зображують нацизм як ні лівий, ні правий, але синкретичний.

У 1920 - 1923 рр. А. Гітлер сформулював ідеологію, що була викладена ним у біографічній книзі «Моя боротьба» (нім. Mein Kampf), яка вийшла друком у 1925 - 1926 рр. як політичний маніфест.

Перший систематичний і критичний аналіз націонал-соціалізму як тоталітарної системи, порівняння його з іншою антигуманною системою — його «антиподом-двійником» комунізмом, був зроблений у праці американського політолога німецького походження, соціолога і філософа Ганни Арендт — «Походження тоталітаризму». Арнольд Тойнбі вказував на спорідненість деяких політичних режимів: «Успіх ленінського диктаторського режиму однопартійного типу доведений багатьма його наслідувачами. Проминувши тих наслідувачів, що називали себе комуністами, вкажімо лише на режим, установлений Мустафою Кемалем Ататюрком задля повного відродження Туреччини; на фашистський режим Муссоліні в Італії; на націонал-соціалістичний режим Гітлера у Німеччині».

Німеччина: Найповнішого практичного втілення ідеї національного соціалізму набули у ХХ ст. у Німеччині у часи диктатури Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (1933 - 1945 рр.) на чолі з Адольфом Гітлером. Опозиційними до Гітлера були ліві нацисти — штрассеристи, ідеологами яких були Грегор та Отто Штрассери. У 1934 р. у Німеччині з'явились терміни «арійська наука» і «неарійська наука».

Нацистська расова політика: Націонал-соціалістичний (нацистський) режим упроваджував у часи Другої світової війни політику державного терору на окупованих територіях. Окремим національним групам (зокрема євреям і циганам) було заборонено працювати на державній службі, мати приватну практику, власний бізнес, отримувати освіту у державних навчальних закладах. їхня власність підлягала конфіскації, а офіційна пропаганда Третього Райху розпалювала до цих національних груп почуття упередженості та ненависті. Діяння та практики націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму були засуджені Нюрнберзьким міжнародним військовим трибуналом у 1945 - 1946 рр. як злочинні.

Угорщина: В Угоршині у 1938 - 1945 рр. діяла близька за ідеологією та практикою націонал-соціалізму партія «схрещених стріл», яку очолював Ференц Салаші.

Чехословаччина: За кілька років до Другої світової війни німецькою державною агентурою у країні, серед німецької національної меншини, була створена Судето-німецька партія, як фактична філія Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, що пропагувала ідеологію націонал-соціалізму. Цю партію очолив Конрад Генлейн. Національно-соціалістична партія Чехо-Словаччини була близькою до президента країни Е. Бенеша.

Росія: Ще у перші роки ХХ-го ст. назву «Націонал-Соціалістична Жидівська Партія» мав «Бунд», або ж рос. «Всеобщий Еврейский Рабочий Союз».

Термін національний соціалізм вживався для позначення політичних течій не лише у Німеччині, а, наприклад, також у СРСР, де, по відношенню до встановленого у 1920-ті рр. політичного режиму, комуністичними політичними діячами вживався термін «режим націонал-соціалізму». У Російській Федерації Російська Націонал-соціалістична партія (РНЕ) була створена 1990 р.

Великобританія: Рух націонал-соціалістичного спрямування був заснований в Англії у 1932 р. Освальдом Мослі та у 1962 р. Коліном Джорданом, у 1967 р. був створений Національний фронт.

США:

У США Американська націонал-соціалістична партія була створена 1958 р. Джорджем Лінкольном Росквеллом.

ДЖЕРЕЛА:

Карел Беркгоф. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. — Київ: Критика, 2011. — 556 с.; Вольфґанґ Віперман. Європейський фашизм: порівняльний аналіз (1922 - 1982) / пер. з нім. — Київ: Дух і літера, 2008. — 278 с.; М.Г. Дубик (упор.). Довідник про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941 - 1944). — Київ: Державний комітет архівів України, 2000. — 304 с.