Політологічна енциклопедія Книга VI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Свободи політичні

СВОБОДИ ПОЛІТИЧНІ — різновид соціальних свобод, що означає здатність і можливість особи і суспільства діяти відповідно до своїх інтересів і цілей. Свободи політичні передбачають визнання за кожною людиною права користуватися свободами, які становлять продукт культурно-історичної екзистенції (суспільної моралі, політики, права), умову самоствердження індивіда у політичному житті, ступінь відображення духовного стану цивілізації, сумарний вираз загальної атмосфери сучасної політичної ситуації. До таких свобод належать: свобода совісті, слова, думки, переконань, проголошення думок; свобода мирних зборів, асоціацій; свобода отримання інформації, участі у рухах, мітингах, демонстраціях; свобода вільних виборів наявних інститутів влади. Свободи політичні справляють істотний вплив на все буття людини, відбивають поведінку індивіда, самоосмислення ним політичного досвіду і власного стану. Найповніше свободи політичні сформульовані у Загальній декларації прав людини. Концептуальною основою свобод політичних є закріплена в цьому документі формула: «Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах».

Із усіх політичних мотивів проблема свобод політичних — першочергова умова для існування цивілізованого суспільства.

Свободи політичні є передумовою «прояснення» політичного характеру дійсності. В умовах становлення стабільної правової держави і громадян, відкритого суспільства вони повинні забезпечити демократизацію суспільства, суспільно-політичного життя. Однак властиві державі порядки і організація тією чи іншою мірою обмежують особисту свободу. Абсолютних свобод політичних, як і будь-яких інших соціальних свобод, не може бути. Свободи політичні починаються з того часу, коли набувають чинності прийняті в державі закони, коли людина самопізнає шляхи індивідуального вибору як суб'єкт політичної дії. Мається на увазі самовизначення особи стосовно держави і влади, її законів, що зумовлюють раціоналізм політичного життя, забезпечують громадський правопорядок.

Таким чином, свободи політичні з погляду політології спрямовані: на визначення субординації людини, її свободи у державі; на характеристику людини як суб'єкта політичного життя, з'ясування того, як відбувається політична соціалізація індивіда, які існують резерви для становлення нового типу політичної свідомості; на визначення політичної поведінки особи, способів і напрямів її дії у системі владних відносин у сфері політичного життя.

У демократичному суспільстві влада в жодному разі не повинна посягати на свободу слова, совісті, право укладати договори, підтримувати життєдіяльність демократичних інститутів у напрямі до відкритого суспільства. Свободи політичні необхідні для пошуку форм і засобів стимулювання політичної активності народу, здійснення глибинних державотворчих процесів, сприяння духовному оновленню суспільства.

Широке залучення громадян до політичного процесу, децентралізація і контроль над прийняттям найважливіших рішень поліпшують перспективу досягнення дійсної свободи.

Проблема взаємин особи і держави розв'язується в демократичному суспільстві на основі положення про право як реалізацію природного прагнення людини захистити свободи політичні як основу людського самовизначення онтологічних процесів буття.

Політична наука виробила різноманітні теоретико- методологічні підходи до інтерпретування категорії політична свобода. Шарль Луї Монтеск'є стверджував, що політична свобода може існувати тільки у державі, де всі відносини регулюються правом і де закони панують над волею правителів.

Український науковець І. І. Прокопенко, доцент НАУ, визначає політичну свободу як основний чинник, від якого залежить функціонування демократичної політичної системи; це можливість громадян реалізувати різноманітні інтереси завдяки участі у суспільно-політичному житті країни, володінню політичними правами.

Проголошені західними демократіями свободи політичні залишаються ще формальними для переважної частини народу через відсутність достатньої соціальної і політичної рівності. Основна мета прогресивних політичних режимів — перетворення свобод політичних із формальних у реальні. Відтак важливим політичним важелем демократизації українського суспільства є забезпечення свобод політичних як основного інституту громадянського суспільства, атрибуту демократичного устрою, що дає змогу людині бути активним співучасником політичного процесу.

ДЖЕРЕЛА:

Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.— Львів: Астролябія. — 2005. — 488 с.; Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.— Львів: Тріада плюс. — 2004. — 528 с.; Обушний М. І., Примуш М.В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного. — К.: Арістей. — 2006. — 432 с.