Політологічна енциклопедія Книга VI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Селяни

СЕЛЯНИ — жителі сіл і сільських місцевостей, а також люди, чиїм джерелом існування є праця на землі, зайнятість у фермерському господарстві; представники класу фермерів, або працівників або власників невеликих господарств, особливо у середні століття при феодалізмі; або, більшість населення у будь-якому доіндустріальному суспільстві. (див.: історичний суспільний стан, абопрошарок — «Селянство»).

У середньовічній Європі селяни були розділені на два класи відповідно до їх особистого статусу: кріпаки (або іноді їх також зовутьраби) і вільні селяни. Селяни або мали право власності на землю (Безумовне право власності), або тримали землю у будь-якому з декількох форм землекористування (Володіння землею на засадах надання послуг власникові з її обробки).

Селяни, як правило, складають більшість сільськогосподарської робочої сили у доіндустріальному суспільстві. Більшість людей всередні століття були селянами.

Наприклад, у Угорщині на початок першої половини XVIII ст. абсолютна більшість населення перебувала у тій чи іншій формі залежності від світських і духовних феодалів або держави. Такі категорії селян, як удворники, лібертіни, сабодаші користувалися земельними наділами, виконуючи натуральні та грошові повинності на користь землевласників і держави. Желярі і таксалісти мали присадибне господарство без орної землі, за що також виконували різні повинності нерегламентовані законом.

У 1920-х рр. селяни становили 81,5% населення УРСР.

Хоча «селянин» є вільним словом-додатком, однак у ринковій економіці (англ. market economy) прижився термін селянин-власники і часто використовується для опису традиційного сільського населення у країнах, де дрібними ділянками (англ. Smallholding) сільського господарства обробляють багато землі. Наприклад, основне виробництво картоплі в Україні зосереджено у домогосподарствах населення, і лише незначна частка виробництва припадає на фермерів.

Слово-додаток «селянин» використовується людьми в якості принизливого позначення, оскільки перші вважають себе:

більш високого класу (як це були дворянство і духовенство, і на самому верху був монарх),

та для людей з низьким рівнем доходу на цьому тлі.

радянські люди відповідно до теорії класової боротьби, люди, які відкидають немарксистський аналіз селянства, оскільки слово «селянин» походить від звичайного слова «селитись».

У народному господарстві

Наприклад, економіка Данії спирається на високотехнологічне сільське господарство (лісові виробничі площі, рослинництво і тваринництво), яке виробляє продукцію, достатню для забезпечення 15 млн осіб, що втричі перевищує кількість населення Данії, при тому, що у промисловості переважають дрібні і середні підприємства (безвеликих будівель комунізму), а у сільському господарстві — сімейна ферма.

Олександр Чаянов був одним з перших прихильників важливості розуміння селянської поведінки, стверджуючи, що селянська економіка (синонім: сільське господарство) не є чимось відмінним від фермерства, і селяни можуть і будуть працювати настільки тяжко, наскільки це їм необхідно для задоволення власних потреб, і коли не буде стимулу виходити за межі цих потреб — це може привезти до уповільнення і припинення бажання працювати, коли вони будуть задоволені.

ДЖЕРЕЛА:

Ганжа О. І. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917 - 1927 рр.) / НАН України. Інститут історії України. — К., 2000. — 208 с.; Український Радянський Енциклопедичний Словник: в 3-х т. / Редкол.: ...А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-е вид.— К.: Голов. ред. УРЕ. 1987.— 736 с. Т. 3.: Портулак — С. 187.; Т. І. Лазанська. Вільні хлібороби // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 560.