Державне управління - словник термінів - І.В. Олійник 2014


Програмний аналіз

Програмний аналіз. Дослідницький процес перевірки обґрунтованості тверджень щодо причинних взаємозв'язків між заходами органів державною управління та їх результатами. Він застосовується при дослідженнях альтернативних рішень за програмами у різних формах і на основі різноманітного методичного інструментарію, що доповнюється останнім часом ''програмною оцінкою» та «аналізом політики» і деякими іншими новими засобами. На сьогодні програмний аналіз залишається одним з основних елементів програмно-цільового підходу поряд із побудовою програмних структур і використанням програмно-цільових систем управління. Такий аналіз охоплює всі етапи програмного проектування, а саме: формулювання проблеми; визначення мети та основних параметрів (показників) відповідної програми; виявлення альтернатив; визначення витрат; оцінку результатів; порівняння альтернати в та вибір однієї з них для наступної реалізації. Для порівняння альтернатив використовують методи, засновані на докладному вивченні «входів» і «виходів» програми (проекту, рішення).

Найчастіше використовуються методи типу «витрати-користь». які передбачають кількісне відображення витрат та їх зіставлення з очікуваними результатами. Серед інших методів порівняння альтернатив можна назвати методи «витрати-мета» і «витрати-обмеження». За допомогою першого можна простежити як кількісні зміни результатів впливають на величину витрат для їх досягнення, за допомогою другого - як внесення до програми обмежень соціального, економічного, правового або іншого характеру впливають на величину витрат на неї.





Перша публікація: 01/01/2014

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.