Державне управління - словник термінів - І.В. Олійник 2014
Теорія державного управління
Теорія державного управління. Система узагальненого достовірного знання про становлення і розвиток державного управління. Її об'єктом є багатоаспектна управлінська діяльність системи та окремих органів державної влади і місцевого самоврядування. Предметом Т.д.у. є як загальносвітові, універсальні закономірності і форми державного управління, так і суто національні, самобутні для тієї або іншої країни. В умовах складності і масштабності управлінських проблем державного управління розвиток Т.д.у., яка забезпечує виникнення нових і вдосконалення чинних наукових підходів і методів їх вирішення, набуває особливого значення. Серед напрямів такого розвитку, які можна розглядати як відповідні спеціальності галузі науки державного управління, можна зазначити: загальні закономірності та історичний аспект державного управління, особливості державної служби та формування державної кадрової політики, удосконалення регіональної о та галузевого управління, наукове обґрунтування системи місцевого самоврядування та управління в окремих установах і організаціях. Виявлення закономірностей, вибір оптимальних форм управління, передбачення, прогнозування, стратегічне планування, вибір раціональної структури органів державної влади та її кадрового забезпечення. розроблення високоефективних мотиваційних підходів, сучасних методів контролю, комунікацій, прийняла рішень - це лише кілька з багатьох проблем, вирішення яких неможливе без розвитку Т.д.у. у напрямі розроблення нових ідей, концепцій, підходів, принципів, моделей і методів.
Перша публікація: 01/01/2014
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.