Політичний менеджмент - Навчальний посібник - Головатий М.Ф. 2005
Розділ 9
Технології політичної діяльності
Література
1. Бебик В. М. Як стати популярним, перемогти на виборах та утриматися на політичному олімпі. — К., 1993.
2. Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.- метод. посіб. — К., 2001.
3. Бебик В. М. Базові засоби політології: історія, теорія, методологія, практика. — К., 2000.
4. Виборчі технології: Зб. матеріалів / Упоряд. В. Ціон. — К., 1998.
5. Вшдрин Д. Очерки практической политологии. — К., 1991.
6. Гаджиев К. С. Политическая наука. — М., 1995.
7. Головатий М. Ф. Професія — політик. — К., 2000.
8. Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності. — К., 2002.
9. Гончаров Д. В. Теория политического участия. — М., 1997.
10. Кирилюк Ф. М., Кремень В. Г., Ирехин Ю. В. Психология и политика. — К., 1993.
11. Общая и прикладная политология: Учеб. пособие / Под общ. ред. В. И. Жукова, Б. И. Краснова. — М., 1997.
12. Паніотто В. Маленькі хитрощі демократичної процедури // Філос. і соціол. думка. — 1998. — № 10.
13. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997.
14. Пойченко А. М. Інноваційні технології і політична діяльність. — К., 1994.
15. Пойченко А. М. Політика: теорія і технології діяльності. — К., 1996.
16. Почепцов Г. Теорія комунікації. — К., 1996.
17. Практикум по политологии: Учеб. пособие для вузов / Под ред. М. А. Василика. — М., 1999.
18. Рудич Ф. М. Много ли власти нужно власти? — К., 1999.
19. Скиба В. Й, Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. — К., 1996.
20. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. — М., 1980.
21. Щёкин Г. Теория социального управления. — К., 1996.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.