Юридичний словник-довідник - 2021


Служба безпеки України

Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує безпеку України. СБ України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України. На неї покладено в межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб. До завдань СБ України належать також попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які створюють безпосередню загрозу життєво важливим інтересам України. Правовою основою діяльності СБ України є Конституція України, Закони «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Службу безпеки України», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною. До системи СБ України входять Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Головне управління СБ в Криму, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади СБ України. Організаційну структуру СБ України визначає Президент України.





Перша публікація: 01/01/2021

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.