Юридичний словник-довідник - 2021
Стандарт (державний, галузевий)
Стандарт (державний, галузевий) — технічні умови, інші нормативні документи, затверджені відповідним органом, які встановлюють загальні принципи або характеристики визначених об'єктів стандартизації, а також технічні вимоги, яким має відповідати конкретна продукція. Державний нагляд за дотриманням С., норм і правил, за станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції, здійснюють Державний комітет України із стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), його територіальні органи — центри стандартизації, метрології та сертифікацій, а також інші спеціально уповноважені на те органи. Об'єктами стандартизації є: продукція виробничо-технічного призначення, товари народного . споживання, продукти харчування та інші об'єкти, встановлені Кабінетом Міністрів України. Нормативні документи із стандартизації поділяються на: державні С. України; галузеві С.; С. науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови; С. підприємств. До державних С. України прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко — економічних та соціальних інформацій. Порядок розробки і застосування державних класифікаторів встановлюється Державним комітетом України із стандартизації, метрології та сертифікації. Правову та економічну основу систем стандартизації, встановлення організаційних форм її функціонування визначають: Декрети Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію», «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення», «Про забезпечення єдності вимірювань».
Перша публікація: 01/01/2021
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.