Юридичний словник-довідник - 2021
Українська нотаріальна палата
Українська нотаріальна палата — добровільна громадська організація нотаріусів, створена у квітні 1993 р. Основна мета її — об'єднання на професіональній основі зусиль нотаріусів для задоволення та захисту їхніх соціальних та інших спільних інтересів, сприяння підвищенню їх професійного рівня та вдосконаленню правової допомоги, яку надають органи нотаріату громадянам і організаціям. У. н. п. створена на принципах індивідуального та колективного членства, рівноправності її членів, гласності в роботі та самоврядування. Місцевими осередками У. н. п. є первинні організації та відділення. Центральні органи У. н. п.: Конференція членів нотаріальної палати, яка скликається не рідше як раз на два роки, Рада Української нотаріальної палати, Ревізійна комісія та Комісія з питань професійної етики. Очолює У. н. п. президент. До її складу увійшли практично всі державні і приватні нотаріуси України. Незважаючи на те, що ця організація має статус громадської, їй делеговано деякі державні функції (методична робота, підвищення кваліфікації працівників нотаріату тощо). У. н. п. започаткувала важливі напрями діяльності: підтримка розвитку приватного нотаріату, підготовка спеціалістів до роботи в нотаріаті, методично-довідкове та інформаційне забезпечення нотаріусів, розвиток міжнародних зв'язків. З часом, коли приватний нотаріат посідатиме належне місце в правовій системі нотаріату (не виключена можливість переходу всіх нотаріусів на приватну форму діяльності), У. н. п. набуде статусу суто професіональної організації і візьме на себе й функції контролю за діяльністю нотаріату.
Перша публікація: 01/01/2021
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.