Юридичний словник-довідник - 2021


Закон «Про Державну народну раду УНР»

Закон Про Державну народну раду УНР — документ конституційного характеру, затверджений 12.ХІ.1920. Передбачав, що до скликання парламенту УНР законодавча влада належатиме Державній народній раді (ДНР) УНР у складі 161 депутата, обраних у три етапи. Депутата ДНР як представника громадян УНР заборонялося відкликати. Він виконував свої обов'язки і відповідав за свою діяльність лише перед ДНР. Першу з трьох (по два місяці кожна) чергових сесій ДНР мав скликати голова Директорії протягом місяця після прийняття закону про вибори, другу — 7.V, третю — 1.Х.1921. Передбачалися і надзвичайні сесії за ініціативою голови Директорії, самої ДНР або президії ДНР. Згодом ДНР повинна була сформувати Президію у складі голови ДНР, його заступників і секретарів. Термін існування ДНР продовжувався до скликання парламенту УНР. Закон визначав компетенцію ДНР: 1) обговорення законопроектів, внесених головою РНМ; 2) розробка законопроектів за власною ініціативою; 3) затвердження бюджету, обчислення державних прибутків і видатків; 4) розгляд справ про поточні та інші державні зобов'язання; 5) контроль за діяльністю уряду через інтерполяції, запити, призначення парламентських анкетних та слідчих комісій; 6) заслуховування звітів державного контролю; 7) ратифікація і денонсація міжнародних договорів; 8) оголошення війни і укладання миру; 9) виняткове право визначати валюту і давати дозвіл на емісію державних кредитних білетів і державних облігацій; 10) приймання петицій від громадян УНР, приватних і державних товариств, кооперативів, корпорацій та установ; 11) створення тимчасових і постійних комісій для розв'язання спірних питань; 12) висловлення недовіри РНМ або окремим міністрам, які у такому разі мали негайно вийти у відставку.





Перша публікація: 01/01/2021

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.