Юридичний словник-довідник - 2021
Парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва
Парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва — найвизначніші та цінні зразки паркового будівництва, які охороняються у правовому порядку з метою збереження їх та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних і оздоровчих цілях. Парки, що належать до загальнодержавних, є природоохоронними рекреаційними установами. Рішення про оголошення відповідних об'єктів П.-п. загальнодержавного значення приймає Президент України, а місцевого значення — обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів. Оголошення цих парків П.-п. здійснюється з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їхніх власників або користувачів. В окремих випадках навколо парків встановлюються охоронні зони. Правовий режим П.-п. визначається Законом України «Про природно-заповідний фонд України», положенням про відповідний парк, іншими актами законодавства України. У нормативному порядку на території П.-п. забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань або загрожує їх збереженню. Водночас на цій території дозволяється проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, провадиться догляд за насадженнями тощо. Утримання та реконструкція П.-п. здійснюється за проектами, затвердженими органами, яким підпорядковані Ц. -п. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених П.-п., зобов'язані забезпечити режим охорони та збереження їх. Див. також Природно-заповідний фонд України, Охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного фонду України.
Перша публікація: 01/01/2021
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.