Юридичний словник-довідник - 2021

Біженець

Біженець — іноземний громадянин або особа без громадянства, яка внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, ставлення до релігії, громадянства, належності, до певної соціальної групи або політичних переконань змушена залишити територію держави, громадянином якої вона є, або територію свого постійного проживання і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань і щодо якої прийнято рішення про надання їй статусу Б. Питання про надання або позбавлення статусу Б. вирішують у межах своєї компетенції органи міграційної служби Міністерства України у справах національностей, міграції та культів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Особа, яка набула статусу Б., має право на вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів та пересування на території України за умов дотримання правил, встановлених для іноземців; право на працю за наймом або підприємницьку діяльність; право на придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців; право на одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Б. не може бути висланий або примусово повернений до держави, де ще існують умови, на підставі яких він набув статусу Б. Цей статус втрачається, якщо особа добровільно знову скористалася захистом держави, громадянином якої вона є, або країни постійного проживання, набула нового громадянства та користується захистом держави свого нового громадянства, засуджена до позбавлення волі за вироком суду України, що набрав законної сили. У деяких випадках, наприклад, у разі, якщо особа набула статусу Б. внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, орган міграційної служби позбавляє її статусу Б. (Закон України «Про біженців»)