Юридичний словник-довідник - 2021

Презумпція невинності

Презумпція невинності (лат. praesumptiо — припущення) — принцип кримінального процесу, згідно з яким підозрюваний, обвинувачений, підсудний вважається невинним, поки його винність у скоєнні злочину не буде доведена в передбаченому законом порядку і визнана вироком суду, що набрав законної сили. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права проголошує: «Кожний обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно із законом» (ст. 14). Юридичний зміст принципу П. н. ґрунтується на таких правилах: обов'язок доказування винності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного лежить на особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокуророві, а в справах приватного обвинувачення — на потерпілому або його представникові;, підозрюваний, обвинувачений, підсудний не зобов'язаний доводити свою невинність або меншу винність, а також наявність обставин, що виключають його кримінальну відповідальність; усі сумніви, які неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а недоведена винність їх у скоєнні злочину в юридичному відношенні означає цілковиту невинність; висновок про винність особи у скоєнні злочину не може ґрунтуватися на припущеннях; факт притягнення особи до участі в справі як підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, її затримання, арешт або обрання щодо неї іншого запобіжного заходу не повинні розцінюватися як доказ її винності, як покарання винного; до остаточного вирішення кримінальної справи і офіційного визнання її винною у скоєнні злочину з підозрюваним, обвинуваченим, підсудним не можна поводитися як з винним, а також публічно, в засобах масової інформації та в будь-яких офіційних документах не можна твердити, що ця особа злочинець. Під захистом П. н. перебувають усі особи, яких викрито у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення.