Юридичний словник-довідник - 2021

Призначення покарання

Призначення покарання — заключний етап застосування кримінального законодавства. П. п. полягає в обранні для особи, яка скоїла злочин і визнана винною в цьому, конкретної міри покарання. Покарання призначає суд у межах, встановлених статтею закону, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, у точній відповідності з положеннями Загальної частини КК України.

При П. п. суд, керуючись правосвідомістю, враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність. У ст. 40 КК наведено перелік обставин, що пом'якшують відповідальність. Серед них: відвернення винним шкідливих наслідків скоєного злочину або добровільне відшкодування заподіяних збитків; скоєння злочину під впливом погрози чи примусу або через матеріальну чи іншу залежність; скоєння злочину неповнолітнім; щире розкаяння або явка з повинною; сприяння розкриттю злочину тощо. Ст. 41 КК містить перелік обставин, що обтяжують відповідальність: скоєння злочину особою, яка раніше уже скоїла злочин; скоєння злочину організованою групою; скоєння злочину з корисливих або з інших низьких мотивів; заподіяння злочином тяжких наслідків тощо. Закон передбачає призначення покарання за скоєння кількох злочинів (ст. 42), а також за скоєння засудженим після винесення вироку, але до повного відбуття покарання, нового злочину (ст. 43). Суд має право (враховуючи виняткові обставини справи та особу винного і визнаючи необхідним призначити йому покарання нижче від найнижчої міри, передбаченої законом за цей злочин, або перейти до іншого, більш м'якого виду покарання) допустити пом'якшення з обов'язковим зазначенням його мотивів (ст. 45). Кримінальний закон передбачає також умовне незастосування покарання (ст. 45) та відстрочення виконання вироку (ст. 46 і ст. 46).