Історія психології: навчальний посібник - Жуков С.М. 2009

Вступ

Будь-яка історія як наука - це фрагмент у часу (більший чи менший) людської цивілізації: історія культури людства в цілому або історія розвитку окремої країни; історія розвитку авіації і космонавтики, або історія музики; історія педагогіки, або, нарешті, — історія психології.

Оволодіння історією не обмежується відтворенням поглядів минулого, яке повною мірою може служити сьогоденню і майбутньому тільки в тому випадку, якщо воно враховується і використовується з метою вирішення актуальних сучасних проблем. Історичний підхід потребує такої реконструкції подій, яка була б адекватною їх змінам в часі, в історичному «розрізі».

Не враховуючи останні 150 років вчені вивчали людську природу, психіку, спираючись (як зараз говорять) на власний, досить обмежений, досвід за допомогою роздумів, спостережень, інтуїції, міркувань та узагальнень. І це не так вже і погано, адже саме це минуле привело до оновлення психології — появи експерименту.

Психологія — складна наука, тому специфіка будь-якої наукової роботи в її «надрах» спрямована на необхідність мати повну інформацію про її минуле. Але, на жаль, в історії психології ще існують «білі плями».

Психологія — заплутана та капризна наука, вона переживає великі і малі кризи у своєму розвитку, а точніше, вона складається з однієї суцільної кризи, яка то віддаляється (слабне), то наближається (підсилюється).

Багатоскладність розвитку психології в нашаруваннях історії полягає в тому, що у своєму становленні (від життєвих, містичних, магічних джерел стародавності і до межі III тисячоліття) вона пройшла багато епох, періодів, етапів перебудови, переорієнтації, переосмислення.

Лише в тому випадку, коли майбутній психолог досить вільно орієнтується в історії розвитку психології, він може стати хорошим фахівцем і з честю нести психологічні знання, вміння і навички в найширші верстви населення; він зможе робити головне — допомагати людям.