Безпека життєдіяльності - Я. І. Бедрій 2009

3. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

3.5. Надзвичайні ситуації, викликані пожежами, вибухами, техногенними та природними причинами

3.5.2. Пожежі, вибухи

Серед причин виникнення НС особливе місце займають пожежі та вибухи. Протягом року у світі реєструється понад 5 млн. пожеж. Безпосередньо при пожежах гине 60 тис. осіб.

НС, що виникають внаслідок пожеж, поділяють на:

— техногенного характеру (пожежі у будинках, на комунікаціях і технологічному обладнанні промислових об'єктів; пожежі на об'єктах видобування, переробки та зберігання легкозаймистих, спалимих та вибухових речовин; пожежі на транспорті, на шахтах, підземних та гірських виробках, метрополітенах, пожежі в будинках та спорудах житлового, соціально-побутового та культурного призначення);

— природного характеру (лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів; торф’яні пожежі, підземні пожежі).

Пожежа — це неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і може призвести до загибелі людей.

Горінням називається хімічна реакція окислення, котра супроводжується виділенням великої кількості тепла.

Загорання — виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Запалення — загорання, яке супроводжується полум'ям. Основні ознаки пожежі — вогонь, дим, полум'я, іскри. Усі матеріали поділяються на:

— неспалимі (вогнетривкі);

— важкоспалимі;

— спалимі.

Процес горіння можливий, якщо існує горюча речовина, джерело запалення та окиснювач. Горіння припиняється при зменшенні вмісту кисню до 12... 14%.

Деякі гази та речовини (водень, сурма, окремі метали) горять у хлорі. Деякі речовини (торф, вугілля, сажа, промащене дрантя) здатні самозайматися при контакті з повітрям. Горючі речовини у суміші з окиснювачем утворюють горючі суміші. Горючі суміші можуть бути твердими та газоподібними. Газоподібні суміші горять за певної концентрації та температурі повітря відповідно (1,4 — 7,5% та 57—87°С). Для твердих та рідких горючих речовин визначальною є температура.

Речовини, які мають підвищену пожежоздатність, називаються пожежонебезпечними (вибухонебезпечними, вогненебезпечними).

За ступенем пожежонебезпечності приміщення поділяють на п'ять категорій: А, Б, В, Г. Д. Категорії встановлюються відповідними інстанціями залежно від властивостей використовуваних речовин та матеріалів і технологічних процесів.

До категорії А належать пожежо — та вибухонебезпечні виробництва, у технологічних процесах яких використовують: горючі гази і пари, які мають нижню межу вибуховості до 10% об'єму повітря; рідини, які мають температуру спалаху парів до 28°С; речовини, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем, повітрям чи одне з одним. До категорії А належать допоміжні приміщення, призначені для заряджання акумуляторів, майстерні з їх ремонту.

Категорія Б — пожежо- і вибухонебезпечні виробництва, в технологічних процесах яких використовують горючі гази, нижня межа вибухонебезпеки котрих перевищує 10% об'єму повітря; рідини, які мають температуру спалаху 28—61°С ; вогненебезпечні рідини, які нагріваються в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючі пил та волокна, нижня межа вибуховості яких — 65 г/м³ та менше до об'єму повітря. До цієї категорії належать приміщення спеціальних складів — холодильників (машинні відділення аміачних холодильних установок, приміщення для зберігання аміаку та ін.).

Категорія В — пожежонебезпечні виробництва, в технологічних процесах котрих використовуються рідини з температурою спалаху парів понад 61^оС; горючі пил чи волокна, нижня межа вибуховості яких понад 65 г/м³ до об'єму повітря речовини, які здатні горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи одне з одним, а також тверді речовини і матеріали, які згоряють.

Категорія Г — виробництва, на яких обробляються речовини, матеріали, які не горять, у гарячому, розпеченому чи розплавленому стані з виділеннями тепла, іскр та полум'я, а також із спалюванням твердого, рідкого чи газоподібного палива.

Категорія Д — виробництва, де обробляють та зберігають речовини і матеріали, що не згорають, у холодному стані. До цієї категорії належать приміщення, призначені для зберігання виробів із металу та скла.

За вогнестійкістю будівлі та споруди поділяють на 5 ступенів:

1 — ступінь — будинки із природних та штучних кам'яних матеріалів, бетону, залізобетону з використанням листових плитових негорючих матеріалів;

2 — ступінь — те саме, але у перекриттях використовуються незахищені сталеві конструкції;

3 — ступінь — те саме, але у перекриттях використовуються дерев'яні конструкції, захищені важко горючими листовими чи плитовими матеріалами;

4 — ступінь — будинки з несучими та відгороджувальними конструкціями з деревини, захищені від впливу вогню та значних температур штукатуркою чи іншими матеріалами;

5 — ступінь — будинки без вимог щодо меж вогнестійкості та меж поширення вогню.

90% пожеж виникають з вини людини, 7 — 8% — від блискавок, 2 — 3% — з інших причин. Основні причини пожеж:

— несправності опалювальних систем та неправильне користування ними;

— несправності електрообладнання і порушення правил експлуатації;

— необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами;

— паління у недозволених місцях;

— самозаймання і самозапалювання горючих речовин;

— неправильне зберігання паливо — мастильних матеріалів;

— блискавки, розряди статичної електрики, вибухи парів, газів тощо;

— використання спеціальних запалювальних засобів.

Основні способи гасіння пожеж базуються на трьох принципах:

— зниження температури горючої речовини до рівня нижче температури її запалювання;

— зниження концентрації кисню повітря у зоні горіння до

— припинення надходження парів і газів горючої речовини (більшість горючих речовин при нагріванні переходить у газо- чи пароподібний стан).

Для припинення горіння використовуються:

— вода у вигляді струменя чи у розпиленому вигляді;

— водяна пара при концентрації до 35% об'єму повітря в приміщенні;

— повітряно-механічна піна;

— інертні гази (вуглекислота, вуглекислий газ тощо);

— порошкоподібні суміші (сода, пісок, флюси та їх суміші);

— пожежні покриви із брезенту й азбесту.