Безпека життєдіяльності - Я. І. Бедрій 2009
1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
1.3. Ергономічні проблеми безпеки життєдіяльності
1.3.1. Основні цілі та завдання ергономіки
Термін «ергономіка» означає «закон праці». Його ввів ще у і 857 р. Войцех Ястшембовський. Під ергономікою розуміють галузь знань, яка комплексно вивчає трудову діяльність людини у системах ЛМС з метою забезпечення її ефективності, безпеки та комфорту.
Мета ергономіки — підвищення ефективності системи Л МС, забезпечення безпеки праці.
Завдання ергономіки:
— розробка основ проектування діяльності людини — оператора з врахуванням специфіки експлуатації технічних систем та факторів навколишнього середовища;
— вивчення закономірностей взаємодії людини з технічними системами та навколишнім середовищем;
— формування принципів побудови системи Л МС та алгоритмів дії у них людини — оператора;
— розробка перспективних форм праці людини і пов'язаних з нею технічних систем, факторів навколишнього середовища;
— розробка методів дослідження, проектування та експлуатації системи Л МС, які забезпечують безпеку людини, ефективність праці.
Предметом ергономіки є трудова діяльність людини у процесі взаємодії з технічними системами та в умовах особливого впливу на неї факторів навколишнього природного середовища.
Основним об'єктом ергономіки є система ЛМС Проблемами взаємодії людини та машини займається також інженерна психологія, яка вивчає закономірності процесів інформаційної взаємодії людини у системі ЛМС.
Основні завдання інженерної психології:
— аналіз функцій людини у системі ЛМС, вивчення структури та класифікація форм діяльності оператора;
— вивчення процесів опрацювання інформації людиною-оператором;
— вивчення впливу психологічних чинників на ефективність системи ЛМС;
— розробка принципів та методів професійного відбору і підготовки операторів у системі ЛМС.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.