Матеріалознавство швейного виробництва

АСОРТИМЕНТ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

ТКАНИНИ ДЛЯ СУКОНЬ ТА СОРОЧОК

Лляні платтєві, сорочкові та платтєво-костюмні тканини

Лляні платтєві, сорочкові та платтєво-костюмні тканини поєднані в одній групі. За волокнистим складом вони поділяються на чистолляні та напівлляні (з бавовняною основою, льно-віскозні, льно-лавсанові, льно-віскозно-лавсанові).

Костюмно-платтєві та платтєві тканини - це щільні, гладкофарбовані в світлі кольори, строкаті або з різноманітними квітковими, геометричними та абстрактними друкарськими малюнками тканини. Більшість тканин виробляється полотняним, удавано-репсовим переплетенням, рогожкою та різними видами дрібно- та великовізерункових переплетень, з бавовняної пряжі лінійної щільності 25 текс х 2 в основі та льно-лавсанової пряжі лінійної щільності 34 текс х 2; 55,5; 69 та 118 текс в утоці. Зміст лавсану в уточній пряжі: 33, 50 та 67%. Нарядні тканини кареточних та жакардових переплетень можуть мати візерунки, які імітують вишивки та мереживо. Широко використовується малозминальне оздоблення.

Блузочні та сорочкові тканини - це тонкі малощільні світло- пофарбовані та відбілені, іноді строкаті тканини в клітинку або з різноманітними візерунками. В асортименті переважають тканини сітчастих структур дрібно- та великовізерункових переплетень, які виробляють з бавовняної пряжі лінійної щільності 15,4 текс х 2 та 29,4 текс в основі, а в утоці - з льно-лавсанової пряжі лінійної щільності 23 та 33 текс, зі змістом лавсану 33%.

Лляні та льно-лавсанові тканини стійкі до дії миючих засобів. Щільні тканини з високим змістом лавсану не усаджуються, однак необхідно суворо дотримуватися режимів ВТО цих тканин.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.