Матеріалознавство швейного виробництва
АСОРТИМЕНТ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
ТКАНИНИ ДЛЯ СУКОНЬ ТА СОРОЧОК
Тканини з синтетичних ниток
Тканини з синтетичних ниток виробляють простими, дрібно- та великовізерунковими переплетеннями з монониток капрону, з комплексних, профільованих, фасонних, текстурованих капронових та поліефірних ниток. Полотняні тканини легкі (12 г/м2), прозорі; жакардові тканини - важкі (до 133 г/м2) та щільні. В асортименті переважають тканини з синтетичних ниток в сполученні з іншими волокнами. Це різноманітні тканини площинних, ажурних, рельєфних, сітчастих та об'ємних структур, для виготовлення яких використовують різні за фактурою нитки та пряжу.
Шовкоподібні тканини, які імітують тканини з натурального шовку, виробляють з поліамідних та поліефірних текстурованих, профільованих та модифікованих ниток: вони прозорі, м'які, легкі (35-80 г/м2).
Бавовняноподібні тканини, які імітують бавовняні батисти, шифони, маркізети та репси, можуть вироблятися з капронових ниток в основі та лавсановіскозної або бавовняної пряжі в утоку, а також з комбінованої лавсановіскозної пряжі та капронової нитки в основі та в утоку. Такі тканини можуть бути тонкими, легкими (50-75 г/м2), гладкими, пластичними і більш щільними та важкими (80-120 г/м2), з дрібнорельєфною поверхнею. За призначенням - це платтєво-блузочні та сорочкові тканини.
Вовняноподібні тканини, які імітують платтєві вовняні тканини, можуть вироблятися з текстурованих ацетатних та синтетичних ниток в сполученні з вовняною пряжею, в тому числі з фасонною. Такі тканини можуть бути достатньо щільними, важкими (150-250 г/м2), пружними і в той же час - м'якими, пластичними, з поверхневим ефектом букле, а також можуть бути тонкими та легкими (80-140 г/м2) та достатньо пружними для легких тканин.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.