Матеріалознавство швейного виробництва

АСОРТИМЕНТ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

ПЛАЩОВІ ТА КУРТКОВІ ТКАНИНИ

Для виготовлення плащів та курток використовують тонкі щільні тканини з гладкою поверхнею. Для надання тканинам здібності не пропускати воду їх піддають спеціальним оздобленням: водонепроникливим (з полімерними або гумовим плівковими покриттями) та водотривким (зі спеціальними насиченнями, які перешкоджають змочуванню ниток). За волокнистим складом тканини поділяються на бавовняні, шовкові та напівшовкові. За структурою це тканини з однониткових або скручених (з невисоким ступенем скручування) ниток та пряжі, переплетень: полотняного, саржевого або діагоналевого, з підвищеною відносною щільністю. За забарвленням тканини випускають переважно гладкофарбованими в різні яскраві кольори. Для покращання зовнішнього виду використовують нові види оздоблень: «лаке», перлинні, перламутрові, позолочені або сріблясті плівкові покриття та інші. Тканини для плащів та курток повинні мати приємний зовнішній вигляд, за забарвленням та оздобленням відповідати сучасному напрямку моди; бути достатньо формостійкими, пружними, зносостійкими, легко очищуватися від забруднень, мати невисоку вартість.

Для виготовлення плащів широко використовують тонкі щільні тканини з поліамідних ниток з лицевими та зворотними плівковими покриттями, тканини з оздобленням «лаке» та

одночасно з плівковими покриттями, щільні тканини з водонепроникливих капронових ниток, саржеві тканини з волокон поліестер та їх сполучення з бавовною та текстурованими ниткам. Випускають також плащові тканини з водотривкими насиченнями та прогумовані (одно- та двосторонні).

Куртки можуть бути виготовлені з плащових або спеціальних курткових тканин. Це тонкі легкі щільні тканини з поліамідних монониток з різними оздобленнями та вітростійкі тканини з водонепроникливих ниток.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.