Матеріалознавство швейного виробництва

ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ТЕКСТИЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

ПРЯЖА ТА ТЕКСТИЛЬНІ НИТКИ

Основні властивості пряжі та ниток

Пряжа та нитки характеризуються такими властивостями:

- лінійна щільність;

- розривне навантаження (міцність);

- розривне видовження;

- скручування;

- нерівномірність ниток по цих характеристиках. Лінійна щільність скрученої пряжі та комплексних ниток визначається як номінально-розрахункова величина за формулою: Т р = (Т1 + Т 2 + Т 3.... + Т n) n, Де: Т1, Т2, Тз, Т n - це лінійна щільність ниток (однониткової пряжі), які скручені між собою, n - коефіцієнт скручування.

Лінійну щільність однониткової пряжі та монониток визначають за допомогою вагового текстильного квадранту або технічних терезів з наступним розрахунком за формулою:

T= 1000 * £ m/Ln

де: £ m - сума мас відрізків ниток, г;

1 - довжина відрізку нитки (пряжі), м;

1000 - коефіцієнт для переводу довжини ниток в кілометри; n - число відрізків ниток.

Розривне навантаження (міцність) - це найважливішій показник якості пряжі та ниток. Міцність визначається якістю волокнистої сировини, ступенем скручування пряжі (нитки), її лінійною щільністю та характером оздоблення. Визначають міцність за допомогою розривних машин і вимірюють в сН/текс.

Розривне видовження показує приріст довжини нитки в момент її розриву, визначається видовження видом сировини та структурою ниток. Вимірюється в % від початкової довжини або в мм.

Скручування визначається числом обертів нитки навколо власної осі на 1 метр її довжини. Ступень скручування визначається лінійною щільністю та призначенням пряжі та ниток, а також залежить від виду та якості волокон. Ступень скручування впливає на міцність пряжі: при збільшенні скручування міцність зростає, зростає також і пружність. Визначають ступень скручування за допомогою спеціального приладу - круткоміру.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.