Матеріалознавство швейного виробництва

СКЛАД, БУДОВА ТА ВЛАСТИВОСТІ ТКАНИН

СКЛАД ТКАНИН Класифікація тканин за волокнистим складом

1. За складом всі тканини поділяються на 4 класи:

- однорідні;

- неоднорідні;

- змішані;

- змішано-неоднорідні.

Однорідні тканини - це тканини, які вироблені з волокон одного виду:

- бавовняні: ситець, бязь, сатин, полотно та інші;

- лляні: полотна, рогожки та інші;

- вовняні: сукна, драпи, трико та інші;

- шовкові: крепдешини, креп-шифони;

- віскозні: креп-сатини, полотна і так далі.

Такі тканини називають з приставкою чисто-: чистововняні, чистолляні, чистобавовняні і т. д.

Неоднорідні тканини складаються з ниток основи і утоку різного волокнистого складу. Наприклад, саржа підкладкова має в основі - віскозну нитку, а в утоку - бавовняну пряжу; полотно напівлляне: в основі бавовняну пряжу, в утоку - лляну і т.д.

Змішані тканини виробляють зі змішаної пряжі однакового складу і в основі, і в утоку. До змішаних тканин відносяться також тканини, які вироблені зі скручених неоднорідних ниток (наприклад, москрепу: Мкр: Кр Віс +НАц).

Змішано-неоднорідні тканини - це тканини, у яких в одній системі (наприклад, в основі) - однорідна пряжа або нитка, а в іншій (в утоку) - змішана пряжа або скручена неоднорідна нитка.

Тканини 2, 3 та 4 класів називають з приставкою напів- по назві найбільш цінного волокнистого компоненту: напіввовняні,

напівшовкові і т.д. Виключенням є тканини, які виготовлені з бавовняної основи ту утоку з штучних ниток. Такі тканини називають напівбавовняними. Вовняні тканини, які містять не більше 10% хімічних волокон, введених у вигляді просновок, іскри для поліпшення зовнішнього виду, відносять до чистововняних.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.