Ділова українська мова - І.М. Плотницька 2008

Розділ 7. Писемне ділове мовлення

7.1. Організаційні документи

Інструкція

Інструкція - це правовий акт, який створюється органами державного управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності та відносини установ, закладів, підприємств, службових осіб.

Групи

Інструкція затверджується вищими органами або керівниками організацій (чи їх наказом із зазначенням номера та дати видання). На інструкції може бути відмітка про те, що вона є додатком до розпорядчого документа. При затвердженні інструкції розпорядчим документом у ньому встановлюється термін введення інструкції, зазначаються відповідальні виконавці.

Реквізити:

✵ назва виду документа (інструкція);

✵ гриф затвердження;

✵ заголовок до тексту (до нього іноді входить назва документа);

✵ дата;

✵ індекс;

✵ місце видання;

✵ текст;

✵ підпис;

✵ види погодження.

Стиль викладу тексту вказівно-наказовий: “повинен ”, “слід”, “необхідно”, “не дозволено”, “не допускається”. Текст має бути стислим, точним, зрозумілим, оскільки він призначений для постійного користування. Зміст викладається від 2-ї, 3-ї особи, рідше - у безособовій формі.

Інструкція починається розділом “Загальні положення”, в якому розкривається мета її видання, вказується галузь поширення, викладається порядок використання, наводяться відомості загального характеру.

Датою інструкції є дата її затвердження керівником установи.

Найпоширенішими є посадові інструкції.

Посадова інструкція - документи, які визначають організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці.

Інструкція пишеться, зазвичай, на бланку.