Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Прийменник як службова частина мови

Непохідні й похідні прийменники

За походженням прийменники поділяються на дві основні групи: непохідні (або первинні) та похідні (або вторинні).

До непохідних належать давні прийменники, спосіб творення яких визначити важко, а то й неможливо. Це такі прийменники, як без, до, від (од), з (зі, зо), із (ізо), за, на, над (наді, надо), о (об), під (піді, підо), у (в), по, при, про та ін.

Непохідні прийменники часто вживаються з кількома відмінковими формами (під дерево, під деревом., на дерево, на дереві та ін.).

До похідних прийменників належать:

а) утворені сполученням непохідних прийменників: попід, поза, задля, з-за, з-під та інші;

б) утворені шляхом переходу з інших частин мови (іменників, сполучників): край, коло, назустріч, близько, вздовж, довкола, навкруги та ін.

Ці прийменники пізнішого походження, найчастіше вони співвідносяться з повнозначними словами, від яких утворилися. Окремі з цих прийменників у реченні можуть виступати то як прислівники чи іменники, то як прийменники. Порівняймо речення: Тихо навкруги, мертво (М. Коцюбинський) і Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша (М. Коцюбинський). У першому реченні слово навкруги — прислівник, у другому — прийменник.

Похідні прийменники вживаються переважно з якимось одним відмінком: навколо (чого? - Р.В.), поміж (чим? - Ор.в.) та ін.