Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010
МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Вигук як особлива частина мови
Групи вигуків за значенням
За значенням вигуки поділяються на дві основні групи:
1) вигуки, що виражають почуття, емоції й переживання (радість, сум, біль, тугу, гнів, здивування, захоплення тощо). Це вигуки ой, ай, о, ох, ух, ах, іч, ого, пхе, ет. О, як люблю я рідний край і в щастя мить, і у негоду! (В. Сосюра);
2) вигуки волевиявлення, що передають заклик, спонукання до дії, звертання, оклик тощо. До них належать вигуки гей, ну, алло, гов, агов, цабе, геть, марш, ціп-ціп, тпру. Гей, у погоню швидше! (М. Рильський).
Окрему групу становлять звуконаслідувальні слова. їх також відносять до вигуків, хоча вони не виражають ні емоцій, ні волевиявлення. Наприклад: Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий дзвін: ку-ку! ку-ку!— і сіє тишу по травах (М. Коцюбинський).
За допомогою звуконаслідувальних слів відтворюються голоси тварин, різні звуки природи: ках-ках-ках! др-рр, ж-ж-ж, геп, брязь! дзень!
До вигуків волевиявлення належать також слова ввічливості, що виражають привітання, прощання, подяку, пробачення, прохання тощо (добридень, здрастуйте, до побачення, дякую, вибачт е). Сеньйорито акаціє, добрий вечір (М. Вінграновський).
Вигуки вживаються найчастіше в живому мовленні, а також у художній літературі для увиразнення мови. Значення вигуків часто залежить від інтонації, з якою вони вимовляються. Вигуки слід відрізняти від омонімічних часток ой, о, ну, ех, які не виражають різних почуттів та емоцій, а лише надають емоційного відтінку словам або реченню. Порівняймо: О, де ти, брате мій?... Прийди хоч на хвилину (В. Сосюра) ( о— вигук, виражає занепокоєння) і О краю мій, моїх ясних привітів не діставав від мене жодний ворог (О. Теліга) ( о — частка у складі поширеного звертання, якому надає піднесеного звучання).
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.