Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010
ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ
Мова реалізується в мовленнєвій діяльності, у зв’язномумовленні, яке досягається шляхом логічного викладу головної думки (теми) і послідовного чи паралельного розгортання її в підтемах.
Мовлення розглядають у двох аспектах:
1) динамічному — мовлення як процес (говоріння, слухання-розуміння, письмо, читання),
2) статичному — мовлення як результат (створення тексту). Мовлення як результат породжує тексти — мовленнєві твори, які фіксуються пам’яттю і за допомогою письма. Саме в текстах акумулюються людські знання, набутий досвід, результати наукових пошуків, витвори словесного мистецтва. Текст — це одиниця найвищого рівня мовної системи, яка виражає судження, є цілісним і зв’язним повідомленням і підпорядкована єдиній темі відповідно до задуму автора.
Текстові властиві такі основні ознаки:
1) смислова цілісність(наявність головної думки);
2) зв’язність (логічна послідовність розміщення речень гарантує розвиток думки);
3) структурна єдність (усі мовні елементи тексту взаємопов’язані);
4) мовні засоби зв’язкуміж реченнями (такими засобами зв’язку речень у тексті є займенники, повтори, синоніми,спільнокореневі слова, сполучники тощо);
5) комунікативна спрямованість;
6) належність до певного жанру й стилю.
Текст як результат мовленнєвої діяльності вивчає лінгвістика тексту — галузь мовознавчої науки, що досліджує структуру тексту, його членування, засоби створення зв’язності тексту, частотність уживання мовних одиниць у тих чи інших типах тексту, змістову і структурну повноту тексту, мовленнєві норми в різних функціональних стилях, типи мовлення (монолог, діалог, полілог), особливості письмової та усної форм реалізації мови тощо.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.