Повний новітній довідник школяра

Українська мова

Службові частини мови

Вигук як особлива частина мови

Вигуками є особлива група слів, які не називають ніяких понять і служать для безпосереднього короткого виявлення емоцій, волі людини та для передачі звуконаслідування.

Вигуки не мають лексичного значення, граматичних категорій, але служать для вияву радості, жаху, болю, сміху, привітання, захоплення, здивування, прикликування тварин.

Наприклад:

Ой, палка ти була, моя пісне! Ох, ти далекая мріє! Ай, дай спокій! Ого-го, помалу (3 тв. Лесі Українки). Вигук ой виявляє захоплення, ох — почуття суму, ай — роздратування, ого-го — застереження, здивування.

Інколи вигуки переходять в іменники, тоді вони виступають членами речення:

Тихе «ох» почулося з-за кущів. — Ох — підмет.

Ніхто не почув його розчарованого «о...» — О... — додаток.

За способом творення вигуки поділяються на первинні, що складаються з одного (А! О! У! Е!), двох (Ах! Ех! Ох! Ух! Ай! Ой! На! Но! Гм!), трьох і більше звуків (Ага! Еге! Ого! Ай-яй-яй! О-хо-хо! Ку-ку!), та на вторинні, або похідні, які утворилися з повнозначних частин мови, що втратили номінативну функцію і стали звичайними виразниками почуттів та волевиявлень (Жах! Дурниця! Здрастуйте! Спасибі!).

За походженням є вигуки власне українські (Матінко! Лишенько! Добридень! На добраніч!) та запозичені (Алло! Біс! Браво! Шах! Єс! О-кей!).