Повний новітній довідник школяра
Українська мова
Словосполучення
Пряма мова
Цитати
Цитата — дослівна передача частини якогось тексту (здебільшого це висловлювання фахівців, відомих людей, визначних письменників, філософів та ін.). Цитати використовуються для підкріплення або пояснення якихось думок.
Граматично цитати передаються:
— як пряма мова:
Німецький поет XIX століття Ф. Боденштедт, який подорожував Україною, писав: «Українська мова — наймелодійніша й найголосніша поміж усіма слов’янськими мовами, з великими музичними можливостями». «Ніде дух народної поезії не відбивався настільки виразно й сонячно, як він відбився в піснях українських», — зазначав письменник;
— як частина речення:
І. Срезневський щиро сподівався, що жива, народна українська мова стане літературною, і вірив, що «мова Хмельницького, Пушкаря, Дорошенка, Палія, Кочу бея, Апостола повинна передати нащадкам славу цих великих людей України».
Якщо цитата наводиться не повністю, на місці пропущених слів ставляться три крапки.
Поетичні рядки, записані віршем, у лапки не беруться. Вказівка на автора не береться в дужки. Ці ж правила стосуються й віршованих та прозових епіграфів:
Єдиний скарб у тебе — рідна мова,
Заклятий до сусіднього хижацтва,
Вона твого життя міцна основа,
Певніша над усі скарби й багатства.
П. Куліш
Якщо вказівка на автора або на джерело цитати йде в одному рядку з цитатою, то вказівка береться в дужки, а крапка ставиться, як правило, після дужок:
Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес Землі (Володимир Мономах).
Мова народу — кращий, що ніколи не в’яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами його історії (К. Ушинський).
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.