Повний новітній довідник школяра

Українська мова

Фразеологія

Слова в мові вживаються, як правило, не окремо кожне, а у сполученні з іншими словами. Тому розрізняють різні види сполучень слів: лексичні словосполучення (білий гриб, Красний Лиман, бертолетова сіль), синтаксичні словосполучення (зелений від холоду, ходити до лісу, напрочуд красивий) та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні одиниці, або фразеологізми, — це неподільні за змістом, стійкі за будовою та структурою словосполучення: замилювати очі, пасти задніх, і вусом не веде, як кіт наплакав, загнати на слизьке, розбити глек, собаку з’їсти, дати гарбуза, скакати в гречку, бити байдики.

Фразеологізми за значенням часто дорівнюють одному слову: ні пари з уст (мовчати), ґав ловить (неуважний), давати волю рукам (бити), жити на широку ногу (розкішно), жовтороте пташеня (молодий або недосвідчений). Фразеологізми у реченні виступають одним членом речення:

Я собі думала, як ото наші хлопці грають у мовчанку (Леся Українка).

В українській мові існують фразеологічні синоніми: не мати своєї голови на плечах, танцювати під чужу дудку, співати з чужого голосу, жити чужим розумом, немає кебети.

Фразеологізми можуть також бути антонімами: кури не клюють — як кіт наплакав; майстер на всі руки — ні швець, ні жнець, ні на дуді гравець; камінь за пазухою — з відкритим серцем; забити памороки — відкрити очі.

Більшість фразеологізмів емоційно забарвлені, образні. Вони широко використовуються у розмовному, художньому, публіцистичному стилях.

В офіційно-діловому та науковому стилях використовують окремі усталені мовні звороти, як-от: брати слово, брати участь, доводити до відома, з огляду на вищесказане і под.

Фразеологізми можуть служити для створення гумористичних чи сатиричних образів та картин. У фразеологізмах особливо відбивається глибока народна мудрість, його вікова культура.