Повний новітній довідник школяра
Українська мова
Словотвір
Основні способи словотворення
Суфіксальний спосіб
Творення слів за допомогою суфіксів називається суфіксальним спо- :
![]()
Суфіксальним способом творяться:
— іменники (синок син, росиночка роса, відерце відро, хлопчисько <— хлопець, глибочина глибокий, малювання малювати, жіноцтво жінки, доброта добрий).
Найпоширеніші суфікси, що вживаються для творення іменників: -ар-, -яр-, -ець-, -ик-, -ник-, -тель-, -ій-, -анин-, -ист- (-іст-), -к-, -изм (-ізм-), -ер-, -ир- (-ір-), -тт-, -нн-, -анн-, -янн-, -енн-, -єнн-, -ств-, -ин- та ін. (лікар, столяр, льотчик, пічник, мислитель, носій, Харків’янин, таксист, лінгвіст, веснянка, режисер, командир, життя, знання, птаство, бажання, сяяння, освоєння, вчення)',
— прикметники (рідненький рідний, лимонний лимон, учнівський учень, правдивий правда, одеський Одеса, ковалева коваль, материн мати, Ольжин Ольга).
Найпоширеніші суфікси прикметників: -н-, -ов-, -ев-, -ськ-, -зьк-, -цьк-, -к-, -ок-, -ек-, -ан-, -ичн-, -ічн-, -ив-, -лив-, -альн-, -ари-, -аст-, -еньк- та ін. (дзвінкий, дощовий, овочевий, сільський, козацький, празький, мідний, рідкий, столичний, історичний, театральний, легендарний, пекучий, поганючий, хірургічний, ранесенький, астральний, тонюсінький, зелененький, горластий);
— дієслова (слабшати слабший, солити сіль, мовити мова, днювати день).
Найпоширеніші суфікси дієслів: -ува-, -ізува-, -овува-, -и-, -і-, -а-, -ка-, -ну-, -от- та ін. (перемальовувати, записувати, модернізувати, жаліти, сильнішати, різонути, охкати, полоти);
— прислівники (добре добрий, мужньо мужній, чудово чудовий).
Найпоширеніші суфікси прислівників: -о, -е (весело, хороше, рішуче, бадьоро).
Префіксальний спосіб
Творення слів за допомогою префіксів називається префіксальним
способом словотворення:
ликии <—великий.
За допомогою префіксів творяться:
— іменники (співавтори<— автори, несправедливість<— справедливість, ультразвук <—звук).
Найпоширеніші префікси іменників: пра-, су-, спів-, не-, анти-, гіпер-, супер-, пере-, під-, над- та ін. (недоля, суцвіття, співбесіда, антитіла, гіперінфляція, суперобкладинка, праліс, перелісок);
— прикметники (надзвуковий<— звуковий, нерівний<— рівний, мікропористий<— пористий).
Найпоширеніші префікси прикметників: пра-, су-, спів-, не-, без-, від-, до-, за-, на-, над-, перед-, під-, по-, понад-, при-, пре-, через-, серед-, а-, архі-, анти-, супер-, ультра- та ін. (прадавній, суміжний, надпотужний, асиметричний, прибережний, підводний, понадстроковий, черезплічний, супермодний, ультрамариновий);
— дієслова (увійти<—йти, вибрати<— брати, зшити<— шити,надрізати<—різати).
Найпоширеніші префікси дієслів: в-, у-, ви-, від-, до-, з-, с-, за-, на, над-, о-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз- та ін. (вважати, увірватися, спекти, загартувати, наробити, перекинути, підмести, поділитися, прибудувати, провести, розбити);
— прислівники (післязавтра завтра, донині нині, завузько <— вузько, нешироко <г- широко).
Найпоширеніші префікси прислівників: пре-, за-, від-, до-, поза-,
перед-, по- (пречудово, забагато, віднині, досхочу, позавчора, передучора, повік).
Переважна більшість префіксів є спільними словотворчими елементами для кількох частин мови.
Порівняйте:
![]()
Префіксально-суфіксальний спосіб
Творення слів за допомогою префіксів і суфіксів, що приєднуються до твірної основи одночасно, називається префіксально-суфіксальним способом словотворення.
Префіксально-суфіксальним способом найчастіше творяться:
— іменники (одвірок, огризок, вибалок, співвітчизник, безсилля, запічок, міжгір’я, нарукавник, передмістя, підвіконня, узбережжя, прислівник);
— прикметники (обережний, сукупний, безбарвний, захмарний, міжрайонний, наддніпрянський, передзимовий, підгірний, позмінний);
— дієслова (узагальнити, збагатити, висловити, озвучити, подовжити, роздвоїти, знецінити, обезлюдніти, посмачніти, започаткувати, покрикувати);
— прислівники (по-чесному, по-приятельськи, по-їхньому).
Безсуфіксальний спосіб
Творення слів за допомогою відкидання суфіксів і закінчень називається безсуфіксальним способом словотворення. У слові залишається так звана усічена основа:
підпис <- підписати, синь <— синій, захід <— заходити, відмова <— відмовити, випуск <—випустити.
Найчастіше безсуфіксальним способом творяться іменники від прикметників (блакить — блакитний) та від дієслів (клич — кликати, біг — бігти).
Іменники типу закид, перегляд, відхід, обнова утворилися саме безсуфіксальним способом, а не префіксальним, як може здатися на перший погляд, бо дієслівні основи, які послужили базою для їх творення, вже були з префіксами
![]()
При творенні слів таким способом можливе чергування голосних та приголосних звуків (ноша носити, винахід винаходити).
Складання основ
Творення слів поєднанням основ або й цілих слів сполучними голосними чи без них називають основоскладанням,:

Деякі слова творяться способом складання в поєднанні із суфіксальним способом:
Чорноморський ![]()
Але: лісостеповий лісостеп (суфіксальний спосіб).
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Інколи важко розрізнити складне слово й прикладку. Складним можна вважати слово, яке виражає одне поняття, наприклад, у біологічних термінах: сон-трава, ромен-зілля; в усталених народних висловах: хліб-сіль, батько-мати; у технічних та економічних термінологічних сполуках: ракета-носій, льотчик-кос- монавт, купівля-продаж, імпорт-експорт.
Способом складання основ найчастіше творяться:
— іменники (краєвид, сталевар, лісосмуга, трикутник)',
— прикметники (чорнобривий, всесвітній, жовтогарячий, яскраво- зелений);
— дієслова, прислівники, числівники (зрідка): зловтішатися, ліворуч, сімсот.
Різновидом складних слів є складноскорочені слова (абревіатури).
Абревіація буває часткова (сполучення скороченого і повного слів — міськрада, педуніверситет, стінгазета), поскладова (об’єднання в одному слові частин двох або кількох слів: міськвиконком, медсанбат, Укртелеком, військкор, Донбас, Кузбас), буквена (утворення слів з початкових букв складної назви — ООН (Організація Об’єднаних Націй), ТЮГ (Театр юного глядача), НБУ (Національний банк України), УТН (Українські телевізійні новини), звукова (складається з перших звуків кількох слів: дзот — деревно-земляна оборонна точка), комбінована (поєднання різних способів: міськвно — міський відділ народної освіти, КамАЗ — Камський автомобільний завод).
Перехід слів з однієї частини мови в іншу
Нові слова можуть утворюватися при поступовій заміні значення і синтаксичної ролі окремих слів, унаслідок чого змінюються й морфологічні ознаки, хоча зовнішня форма залишається незмінною. Причому обидва слова — нове й старе — часто залишаються активно функціонувати в мові.
Порівняйте:
Військовий корабель — сивочолий військовий.
Майбутнє відрядження — світле майбутнє.
Чергові міліціонери — чергові по школі.
У першому випадку виділені слова — прикметники, у другому вони виступають як іменники. У мові є невелика група слів, які з прикметників повністю перейшли в іменники, субстантивувалися: набережна, лісничий, уповноважений, накладна.
Слід розрізняти прислівники й однозвучні з ними іменники, прикметники, порядкові числівники з прийменниками, щоб не припуститися помилок у їх написанні: Розповідати вірш напам’ять/ не надійся на пам’ять, записуй.
Словотвірний аналіз слова
Твірна основа — веснян-.
![]()
Словотвірні елементи — префікс по-, суфікс -ому.
Спосіб творення — префіксально-суфіксальний.
![]()
Твірна основа — -йти.
Словотвірний елемент — префікс за-. Спосіб творення — префіксальний.
![]()
Твірна основа біг- усічена.
Слово утворене відкиданням дієслівних суфіксів
![]()
Спосіб творення — безсуфіксальний.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Складноскорочені слова (загальні назви) відмінюються, як звичайні іменники: (біля) медінституту, (за)райрадою; абревіатури відмінюються лише в окремих випадках: СНІДом, КрАЗу.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.