Повний новітній довідник школяра

Українська мова

Самостійні частини мови

Іменник

Особливості написання суфіксів іменників, на які слід звернути увагу

1. Суфікси -ик-, -ник-, -івник-, -чик-, -щик- пишуться з и: братик, хлопчик, прапорщик, працівник, баштанник.

2. Суфікс -ив(о) вживається для вираження збірних понять, що означають матеріал або продукт, і пишеться з и: вариво, печиво, мливо, куриво, мереживо, морозиво, прядиво; але: марево, сяєво, бо це не матеріали і не продукти праці, а явища.

3. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я) на означення збірних процесів, сукупностей пишуться з двома н: картоплиння, коріння, насіння, горіння, зростання, удосконалення, гуляння.

4. Суфікси -ен(я), -єн(я) вживаються в іменниках середнього роду, що позначають назви живих істот: кошеня, левеня, гусеня, чаєня, вовченя, перепеленя.

5. Суфікси -ичок, -ичк(а) бувають лише в словах, які походять від слів із суфіксами -ик-, -иц(я): вогник — вогничок, кошик — кошичок, вулиця — вуличка, лисиця — лисичка, палиця — паличка, криниця — криничка. В інших випадках уживаються суфікси з е, є: вершечок, мішечок, краєчок, річечка, словечко, віконечко, Софієчка.

6. Розрізняйте: голівка (дитяча) — головка (капусти).