Граматика української мови - О. К. Безпояско 1993

ЧАСТКА

2. СКЛАД ЧАСТОК ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

За своєю формальною структурою частки досить неоднорідні, тому що формувалися на базі різних класів слів. За походженням вони поділяються на первинні і похідні. До первинних часток належать ті, які в сучасній мові не виявляють ні живих словотвірних зв'язків, ні формальних співвідношень з словами інших класів. Вони становлять меншість, пор.: би, же, не, ні, ну, хай.

Похідними частками вважаються ті, що зберігають структурно-семантичний зв'язок зі словами інших класів. За частиномовною співвіднесеністю частки поділяються на відприслівникові, відсполучникові, відзайменникові та віддієслівні. Група відприслівникових часток найчисельніша і включає: ось, так, тут, де, куди, як, зовсім, майже, остаточно, приблизно, прямо, рівно, точно та ін., напр.: «— Тут від свого курія ніяк не видихаємо, так ще й від вас нюхай» (Г. Тютюнник); «Вона була непоказна собою, маленька, чорнява, зодягнена простенько... молодички одягались куди вишуканіше» (В. Земляк); «Прямо і не знаю, чим, Яремо Івановичу, віддячити вам» (М. Стельмах).

Співвідносних із сполучниками часток налічується порівняно небагато, проте їх зв'язки найтісніші. Серед них: і (й), та, також, а, але, або, однак, проте, зате та ін., напр.: «Тільки і дишемо було, як наїде гостей — паничів та трохи забуде про нас панночка» (Марко Вовчок); «його й в окропі не впіймаєш» (М. Номис); «Молдувани [молдавани] обурились. Хто має право рубати їх виноградники? Та вони на шматки розірвуть першого, хто підніме сокиру над кущем» (М. Коцюбинський); «А сонце вище, день ясніш, І груди дихають вільніш, Все ширше обрії ясні, І все, як снилося вві сні...» (О. Олесь).

Відзайменникового походження частки воно, що, це, собі, напр.: «І що воно за дитина, ніяк не заплаче» (К. Гордієнко); «Що то — мати!— через скільки часу глухо промовила баба...— Ті зневажають, з хати виганяють рідні діти, а їй усе-таки шкода...» (Панас Мирний); «На постелі лежала слаба жінка і стогнала. Це Харитина мати» (М. Коцюбинський); «— Кого ж ти, сину, маєш на приміті? — спитала мати. — Нимидору...— Яку це Нимидору?» (І. Нечуй-Левицький); «Жила проти нас міщаночка... Було, як не побачиш, весела собі, щебетлива» (Марко Вовчок).

До віддієслівних часток належать знай (собі), дай, давай та їй., напр.: «Ніби в хаті, На холоді сердешна мати Під тином, знай собі, сидить» (Т. Шевченко); «— Дай одвідаю, як там вона [вдова] пробува» (Леся Українка).

За своєю будовою частки поділяються на прості і складені. Простими називаються частки, що складаються з одного слова. Вони об'єднують усі первинні частки, а також більшість однослівних вторинних часток. Складені частки включають неодмінно просту частку, що підсилюється або іншою простою часткою, або сполучником, або прийменником, пор.: тільки б, тільки і (й), хіба тільки, лише (лиш) тільки, лиш би, хоч би, хай би, що за, що то за, трохи не, мало не. хіба ж, невоке ж та ін.