Граматика української мови - О. К. Безпояско 1993

ДІЄСЛОВО

4. ПОДІЛ ДІЄСЛІВ НА ДІЄВІДМІНИ

За суфіксами основ і типами дієвідмінювання всі тематичні дієслова поділяються на дві дієвідміни. До І дієвідміни належать дієслова, які мають у складі особової флексії теперішнього (або простого майбутнього) часу, окрім форм 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, фонему /e/: працю-еш, бува-єш, пуска-єш, сиві-єш, смі-єш-ся, бер-еіи, хоч-еш, стукн-еш, плив-еш. Ці дієслова мають в основах інфінітива суфікси -ува-, -ва-, -а- (в 1-й особі теперішнього часу їм відповідають флексії -ую/-юю, -у, -аю/ -яю), -і- (в 1-й особі теперішнього часу йому відповідає флексія -ію).

Зразок дієвідмінювання

Однина

1-ша особа танцюю, розриваю, дихаю, червонію, беру, жну

2-га особа танцюєш, розриваєш, дихаєш, червонієш, береш, жнеш

3-тя особа танцює, розриває, дихає, червоніє, бере, жне

Множина

1-ша особа танцюємо, розриваємо, дихаємо, червоніємо, беремо, жнемо

2-га особа танцюєте, розриваєте, дихаєте, червонієте, берете, жнете

3-тя особа танцюють, розривають, дихають, червоніють, беруть, жнуть

Як видно із цього зразка, у 1-й особі однини і в 3-й особі множини дієслова І дієвідміни мають у закінченні фонему /у/: прац-юю — прац-юють, бува-ю — бува-ють, пус- ка-ю — пуска-ють, сиві-ю — сиві-ють, смі-ю-ся — смі-ють-ся, бер-у — бер-уть, хоч-у — хоч-уть, стукн-у — стукн-уть, плив-у — плив-уть.

До II дієвідміни належать дієслова, які мають у флексії теперішнього (або простого майбутнього часу), окрім форм 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, фонему /м/ чи /і/ (після попередньої /j/): люб-иш, крич-иш, терп-иш, біж-иш, го-їш (гoр-іш). Ці дієслова мають у формах інфінітива суфікси -и-, -а- (в 1-й особі однини теперішнього часу йому відповідає закінчення -у), -і- (в 1-й особі однини теперішнього часу йому відповідає закінчення -у/ю), а також дієслово з нульовим суфіксом основи бігти.

Зразок дієвідмінювання

Однина

1-ша особа люблю, кричу, терплю, гою, біжу

2-га особа любиш, кричиш, терпиш, гоїш, біжиш

3-тя особа любить, кричить, терпить, гоїть, біжить

Множина

1-ша особа любимо, кричимо, терпимо, гоїмо, біжимо

2-га особа любите, кричите, терпите, гоїте, біжите

3-тя особа люблять, кричать, терплять, гоять, біжать

Звідси видно, що в 1-й особі однини дієслова II дієвідміни, як і дієслова І дієвідміни, мають закінчення, що містять фонему /у/: любл-ю, крич-у, терпл-ю, біж-у, го-ю. Зате в 3-й особі множини дієслова II дієвідміни приймають закінчення, що містять фонему /а/: любл-ять, крич-ать, терпл-ять, біж-ать, го-ять.

Дієслова І дієвідміни у 3-й особі однини теперішнього часу приймають закінчення -е/-є, дієслова II дієвідміни — закінчення -ить/-їть. У дієсловах II дієвідміни після губних приголосних у 1-й особі однини і в 3-й особі множини теперішнього (або простого майбутнього) часу, а також у дієприкметниках і дієприслівниках після губних приголосних основи перед голосними закінчення або суфікса виступає вставна фонема /л/: люб-л-ю, люб-л-ять, люб-л-яч-ий, люб-л-ен-ий, люб-л-ячи; терп-л-ю, терп-л-ять, терп-л-яч-ий, терп-л-ячи.

Окремої уваги заслуговують різновідмінювані дієслова, тобто такі, які при однаковій вихідній формі можуть відмінюватися за різними зразками. Сюди належать переважно звуконаслідувальні дієслова типу кудкудакати, курликати, кукурікати, мугикати і под., а також дієслова метати, микати, скакати, смикати. Вони можуть зберігати суфікс -а- в формах теперішнього часу або ж втрачати його. Пор.: мугикаю, мугикаєш, мугикає і мугичу, мугичеш, мугиче; метаю, метаєш, метає і мечу, мечеш, мече. До різновідмінюваних належать також дієслова з односкладовим коренем, що виступає в двох варіантах ду-/дм- (ду-ти: ду-ю, ду-єш і дм-у, дм-еш).

Дієслова сукати, засукати утворюють паралельні форми, належні до різних дієвідмін: сукаю, сукаєш, сукає (І дієвідміна) і сучу, сучиш, сучить (II дієвідміна).

До частково різновідмінюваних належать дієслова, що мають паралельні форми минулого часу: заціпнути — заціп, заціпла і заціпнув, рідше заціпнула, змокнути — змок, змокла і змокнув, рідше змокнула, звикнути — звик, звикла і звикнув, рідше звикнула. Напр.: «Коли тут як ударить грім, як хрясне! Так усі й заціпли» (Ганна Барвінок) — «Коли б не ота коровиця, пішли б з торбою по селу. Тільки того й було, що капала молочка,— не дала заціпнути дітворі» (І. Чендей); «Молодиця почервоніла, наче буряк, гнівні іскорки заграли у запалих очах, та зразу і стихли» (Панас Мирний) — «Отець Андрій підняв руку та йому: — Бушувати в моїй хаті не годиться...— Той і стихнув зразу» (Марко Вовчок).