Методика навчання української мови

ПЕРЕДМОВА

Професійно-методична підготовка сучасного учителя-словесника складається із засвоєння ним традиційної методики навчання української мови, її теоретичних положень, практичних рекомендацій та оволодіння новими науково-практичними надбаннями, яких набула ця наука в період відродження національної школи і перебудови освіти в Україні.

Розвиток і вдосконалення загальноосвітньої школи, створення нових типів шкіл

- ліцеїв, коледжів, гімназій, колегіумів, досвід їхнього плідного існування ставлять безліч проблем щодо змісту й організації навчання української мови, методичного забезпечення ЇЇ викладання.

Ураховуючи, що нині вчитель потребує певної методологічної підготовки, орієнтації в тих набутках, що має сучасна лінгводидактика, автори підручника прагнули доповнити існуючі методики тією науковою інформацією, що відображає інноваційні процеси та нові технології в навчанні української мови. Не обійшли увагою і школи нового типу, що об'єднують дітей, зацікавлених в одержанні середньої освіти, в її професійному спрямуванні, де методика навчання мови має свою специфіку, а відтак і підготовка учителів виділяється певними особливостями.

Пропонований підручник доповнено розділами і параграфами: «Технологія навчання мови», «Сучасний урок української мови», «Міжпредметні зв'язки та інтегроване навчання мови», «Особливості навчання української мови у школах з російською мовою викладання», «Елементи риторики в 5-9 класах» та ін.

У підручнику не розглядаються класичні питання лінгводидактики, оскільки вони висвітлені в чинних працях з дидактики і методики навчання української мови. Зате велику увагу приділено особистішому вихованню учня, що виявляється в досконалому володінні рідною (державною) мовою як засобом духовного, інтелектуального, естетичного розвитку мовної особистості. Підручник відрізняється від попередніх і тим, що містить певні рекомендації щодо професійної підготовки вчителя в сучасних умовах.

Автори пропонованої праці виходять з таких концептуальних положень:

- рідна мова в усіх типах шкіл є засобом формування високоінтелектуальної особистості, національно свідомого громадянина України;

- навчання української мови спрямоване на формування мовної особистості - людини, яка любить, знає і береже рідну мову, користується усіма її виражальними засобами;

навчання мови здійснюється в комунікативно-діяльнісному та функціонально-стилістичному аспектах;

у навчанні мови активно використовується українознавство та етнопедагогіка.

В основу нового видання підручника покладено положення Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти та Державного стандарту базової і повної середньої школи.

Підручник висвітлює найголовніші й найактуальніші проблеми української лінгводидактики: загальні питання методики української мови на сучасному етап і, особливості змісту й організації навчання мови і мовлення, методичні поради до вивчення окремих розділів шкільної програми на різних етапах навчання початковому, основному й завершальному (1-4,5-9,10-11(12) класи).

Багато уваги приділено комунікативній та функціонально-стилістичній спрямованості в навчанні мови, що забезпечує формування комунікативної компетенції учнів і виховання в них високого рівня мовленнєвої культури.

У підручнику знайшла відображення позакласна робота з мови та методична робота вчителя, що допоможе студентам і вчителям-словесникам зорієнтуватися в її змісті і формах проведення в різних типах шкіл.

Авторський колектив сподівається, що пропонований підручник допоможе студентам, учителям глибше осмислити концептуальні засади мовної освіти, процес її стандартизації й успішно виконувати завдання, визначені нашою державою у вихованні громадян України XXI століття.

Автори виражають щиру вдячність колегам за рецензування книги та цінні поради щодо її поліпшення.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.