Методика навчання української мови

11. Методична робота вчителя-словесника

11.1. Педагогічна практика студентів

Педагогічна практика, передбачена навчальним планом, є завершальним етапом вивчення дисципліни «Шкільний курс української мови та методика його викладання». Тому студенти цілком самостійно виконують обов'язки вчителя української мови та літератури і класного керівника, що підвищує їхню відповідальність за педпрактику. Методист лише консультує студентів, контролює їх роботу, а коли трапляються труднощі, надає допомогу.

Відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України педагогічна практика студентів IV-V курсів проводиться переважно в кращих загальноосвітніх школах, гімназіях, ліцеях.

Мета педагогічної практики Метою педагогічної практики є розвиток у студентів уміння здійснювати діяльність з навчання рідної (державної) мови в загальноосвітній школі на базі сформованої в них мовленнєвої компетенції та знань з основ теорії методики, педагогіки і психології, уміння поєднувати теоретичні знання з методики навчання української мови з практичною діяльністю навчання учнів; забезпечення практичного пізнання студентами закономірностей професійної діяльності та оволодіння способами її організації, вміння вирішувати конкретні методичні завдання відповідно до умов педагогічного процесу; виховання в студентів потреби систематично поновлювати свої знання і творчо застосовувати їх на практиці.

Студенти повинні оволодіти системою професійних умінь у процесі проведення навчально-виховної та дослідницької роботи на середньому і старшому етапах навчання учнів рідної (державної) мови під час педагогічної практики.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.