Методика навчання української мови

11.2 Значення і форми методичної роботи

В. Сухомлинський писав: «Школа - це насамперед учитель. Особистість учителя - наріжний камінь виховання». Справжній учитель словесник - це одночасно майстер і духовно багата особистість.

Високий рівень, на який піднялася методика сьогодні, вимагає від учителя значно більших знань, ніж це було кілька років тому. У зв'язку з цим нова освітня парадигма визначила одне з головних завдань учителя-словесника - підвищення професійної кваліфікації, що значною мірою пов'язане зі здійсненням методичної роботи.

Завдання методичної роботи випливають із сучасної освітньої мети: підготовка учителя як суб'єкта професійної діяльності, соціального життя, суб'єкта особистішої самореалізації, самоактуалізації й самоорганізації. Педагог може досягти високого професійного рівня за умови систематичного підвищення власного науково-теоретичного рівня, удосконалення лінгво-психолого-педагогічної підготовки своїх знань, умінь і навичок, поліпшення загального розвитку й культурного рівня.

До напрямів методичної роботи належать:

- управління системою неперервної додаткової професійної освіти;

- підвищення професійного рівня й педагогічної майстерності вчителі в;

- стимулювання педагогічної творчості;

- впровадження сучасних педагогічних технологій;

- підвищення ефективності педагогічного процесу й забезпечення якості освіти;

- лінгводидактичне забезпечення впровадження нового змісту освіти, зокрема в старшій профільній ланці;

- планування різних видів діяльності з метою підвищення кваліфікації вчителів-словесників.

Однією з форм узагальнення й поширення педагогічного досвіду, підвищення науково-методичної кваліфікації вчителів-словесників є науково-практичні конференції. Предметом обговорення на цих конференціях стають окремі педагогічні проблеми, система роботи кращих шкіл і вчителів, підводяться підсумки експериментальної роботи вчителів-словесників.

Шкільні, районні (міські) науково-практичні конференції присвячуються підсумкам роботи вчителів з певної методичної проблеми. Усе більшого поширення набувають обласні, регіональні та всеукраїнські науково-практичні конференції. У їх підготовці беруть участь співробітники обласних управлінь освіти, інститутів післядипломної педагогічної освіти, викладачі вищих закладів освіти, наукові співробітники Інституту педагогіки АГШ України.

На таких конференціях з доповідями та повідомленнями, що стосуються обговорюваної проблеми виступають учені-методисти, викладачі вищих закладів освіти, вчителі шкіл. Це дає змогу поєднати досягнення педагогічної й методичної науки з практикою викладання української мови в школі.

Всеукраїнські, регіональні, обласні науково-практичні конференції можуть бути присвячені різним загально-педагогічним проблемам, наприклад: «Проблеми гуманізації цілісного педагогічного процесу в умовах реформування загальної середньої освіти», «Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді». На таких конференціях працюють окремі секції, у тому числі й секція з методики навчання української мови, на засіданні якої розглядається порушена проблема.

Науково-практичні конференції можуть присвячуватися й окремим питанням лінгводидактики, наприклад: «Освітньо-виховний потенціал української мови як державної: реалії і перспективи», «Особливості навчання державної мови в південно-східному регіоні».

На науково-практичних конференціях організовуються виставки, відбуваються презентації методичної літератури, творчих лабораторій учителів. Кращі педагоги проводять відкриті уроки й позакласні заходи з предмета. Таким чином, конференції відіграють важливу роль в узагальнення й поширенні кращого педагогічного досвіду.

З метою підвищення власної професійної кваліфікації вчителі-словесники вивчають досвід своїх колег, відвідуючи їхні уроки, опрацьовуючи публікації про майстрів у фахових часописах тощо.

Основною формою методичної роботи вчителів-словесників є робота методичних об'єднань, спрямована на проведення навчально-виховної, дослідно-експериментальної, позакласної роботи з предмета.