Сучасна українська мова: Морфологія - Пискач Ольга 2022

Вигук
§1. Проблема мовного статусу вигуків

Уперше як самостійний лексико-граматичний клас (частина мови) вигуки були виділені ще в латинській граматиці Варрона (1 ст. до н.е). З розвитком граматичної науки природу вигуків визначали по-різному. Всю сукупність висловлених у різний час поглядів можна об’єднати у три. 1) Вигуки — це неоднорідний за складом синтаксичний склад слів, що стоїть за межами частин мови. Цього погляду дотримувались відомі мовознавці Ф.І.Буслаєв, Д.М.Овсянико-Куликовський, О.М.Пешковсь-кий, Г.Пауль. 2) Вигуки входять у систему частин мови, але стоять у ній ізольовано (Ф.Ф.Фортунатов, О.О.Шахматов, В.В.Виноградов). 3) Вигуки входять до складу частин мови, де належать до розряду «часток мови» поруч із прийменниками і сполучниками (М.В.Ломоносов, О.Єсперсен)¹.

Сучасний термін вигук в українській граматичній літературі до 1917 року не засвідчений, а з відповідним йому значенням були поширені чувственник (М.Осадца), межиметьє (П.Дячан), оклик (С.Смаль-Стоцький і Ф.Гартнер, О.Попович, В.Коцовський і І.Огоновський, П.Залозний), викличник (І.Верхратський), виклик (А.Кримський), викрик (Є.Тимченко, Г.Шерстюк). Термін вигук уперше засвідчується в «Українській граматиці» Є.Тимченка (1917р.), проте паралельно в деяких працях продовжував побутувати термін оклик (П.Горецький і І.Шаля. Українська мова, 1926, 1929)²

Вигуки, або інтер’єктиви, слугують для вираження емоційно-вольових реакцій, звукових уявлень мовців про навколишню дійсність. Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових частин мови. На відміну від повнозначних слів, вигуки не мають номінативної функції, на відміну від службових — не виконують граматичної функції зв’язку, — вважає Л.І.Мацько³. Лексичний склад вигуків досить широкий. Крім слів з емоційною і спонукальною функцією, до цього класу належать слова прикликання та відгону тварин, спеціалізовані команди, усталені одиниці мовленнєвого етикету, звуконаслідування. Термін інтер’єктиви як спільна назва об’єднує вигуки, звуконаслідування та інші розряди слів, що виражають емоційно-вольові реакції на навколишню дійсність поза морфологічними категоріями.

Вигуки можуть функціонувати як еквіваленти речення, модальні компоненти речення, члени речення. До виконання функції еквівалента речення здатні всі вигуки. При цьому вони мають силу висловлення і характеризуються самостійною інтонацією. Наприклад: «Цвінь-пім! Ціп-цвінь!» — чути пташенят на лану (І.Чендей). «Е», — сказали ми з Петром Івановичем (М.Гоголь). Модальна функція вигуків реалізується в умовах вставності. Наприклад: І от мені здалося (дивна річ!), що десять років — лиш коротка ніч (М.Рильський). Функція члена речення для вигука вторинна і спостерігається тільки там, де вигук експресивно заміщає собою ту чи іншу значущу словоформу. Наприклад: Заревли корови по дворах, закричали гуси на плавах, протягли своє «ку-ку-рі-ку!» горлаті півні (Панас Мирний). Заридала Катерина та бух йому в ноги (Т.Шевченко).

¹ Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. — М. : Сов. энциклопедия, 1990. — С.290.

² Жовтобрюх М.А. Система частин мови в українській лінгвістичній традиції / В. М. Жовтобрюх // Мовознавство.— 1993.— №3.— С.10, 11.

³ Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. — [2-ге вид., перероб. і допов.] — К. : Вища шк., 1997. — С. 480.